Чоловік виграв “квартирний” суд проти екс-дружини

Колегією суддів Апеляційного суду Сумської області розглянута апеляційна скарга на рішення Сумського районного суду, яким жительці одного із сіл було відмовлено у проханні  позбавити її колишнього чоловіка права власності на його  частину в спільній квартирі.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, жінка мотивувала свої вимоги тим, що, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, вона уклала з ТОВ «Агрофірма Суми-Насіння» договір купівлі-продажу на 2-х кімнатну квартиру. Кошти на придбання житла у сумі 187 тисяч гривень їй було надано ПАТ «Державний ощадний банк» на умовах іпотечного договору. Коли позивачка розлучалася з відповідачем, то борг перед банківською установою становив трохи більше 170 тисяч гривень. У своїй апеляційній скарзі вона зазначала, що частка відповідача в квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, а тому вона бере на себе зобов’язання відшкодувати колишньому чоловіку її вартість та самостійно погасити заборгованість перед банком. Натомість просила, аби в судовому порядку було проведено розподіл спільно нажитого майна та припинено право власності чоловіка на його частку в спірній кватирі.

Відповідач в свою чергу звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на половину квартири. Пояснював, що житло було придбано під час шлюбу, проте право власності одноосібно зареєстровано на дружину. Зазначав, що право на частку в спільному майні подружжя та її розмір не залежить від сум сплачених грошових коштів, так як заборгованість по кредиту є їхнім спільним борговим зобов’язанням.

Місцевий суд відмовив позивачці у задоволенні її вимог та задовольнив позов відповідача. Не погоджуючись з таким рішенням, жінка звернулася до суду вищої інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду в частині зустрічного позову та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог. Обґрунтовувала скаргу тим, що суд має відійти від принципу рівності часток в спільному майні подружжя. Пояснювала, що на час розірвання шлюбу була сплачена незначна сума кредиту, що відповідач після розлучення вніс лише три платежі, тож зобов’язання по поверненню банку коштів виконує сама.

Розглянувши апеляційне провадження, колегія суддів відмовила позивачці у задоволенні її скарги. Приймаючи рішення, колегія суддів виходила з положень Сімейного кодексу України, якими передбачено: якщо укладений договір одним із подружжя в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за ним виникають і в чоловіка, і в дружини. Тож погашення кредитної заборгованості одним із подружжя на розмір його частки  в праві власності на квартиру не впливає, а може бути лише підставою для регресної вимоги до другого з подружжя. Крім того, зобов’язання за кредитним договором ще не виконані та підлягають виконанню сторонами протягом тривалого часу. Більше того, відповідач від своїх зобов’язань за кредитним договором не відмовляється. Ним також укладено договір поруки з ПАТ Державний ощадний банк України» в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором.