Чому звичайний огляд в дитсадочок гає час і випробовує нерви?
Глухівчанин днями привів своїх двох дітей (5-річного сина та 2-річну доньку) до Центру первинної медіко – санітарної лабораторії, щоб пройти профілактичний огляд для садочка. Педіатр направила здати клінічний аналіз крові. Знаючи, що лабораторія працює з 8 до 10 ранку, татусь з дітьми прийшов туди заздалегідь, аби встигнути. Але зпустившись до підвалу, чоловіку довелось ще і чергу занімати, адже людей була купа! В цій лабораторії забір крові відбувається і в дітей, і в дорослих, тож всі повинні стояти в одній живій черзі. Що таке сидіти під кабінетом з малюками – знають усі, хто через це проходив. Знервованість, напруга, плач, крик, вимагання йти звідси тощо. Так було і з нашими героями: сонні дітки капризували, просилися на вулицю та додому, а батько терпляче їх вмовляв: «Ще трішечки, і підемо!».
Пройшла година, дітки втомилися чекати своєї черги, і вимоги набули більш драматичного характеру. Важко з дітьми в подібних ситуаціях! Хлопчик раз по раз діставав батька запитаннями «Ну скоро вже?», а коли перед ними залишився один пацієнт, дівчинка присіла на підлогу біля дверей кабінету і гіпнотизувала її поглядом: коли вона вже нарешті відкриється, звідти вийде людина і зайдуть вони з татком і братиком? Крихітка буквально зайняла позицію караульного і в такому положенні, на присідках, таки дочекалася довгоочікуваної миті! Батько з полегшенням видихнув: нарешті! Зайшов з дітьми до кабінету, аж раптом, вже через мить, вилітає звідти з криками: «Як так евзагалі можливе? Ви що, знущаєтесь?». Виявляється, в них угода з лікарем –педіатром Вікторією Лісянською, а її підопічні повинні здавати кров не в цій лабораторіїх, а в іншій! Але чому ніхто про це не попередив? Та чому на дверях немає жодної інформації про це?
Навіщо так безглуздо вводити в оману людей, змушуючи страждати маленьких діточок? Татусеві довелося займати нов учергу, вже під другою лабораторією, що в цьому ж коридорі. Перед ними вже було близько десяти клієнтів. Наші маленькі герої, змучені довготривалим очікуванням та розчаровані такою прикрістю, розплакалися та вели себе так, як того дозволяла дитяча психіка в тій складній ситуації. Станом на 9.40 родина ще знаходилася в коридорі, а перед ними – натовп тих, хто прийшов раніше.
Зі слів батька ми дізналися, що забір крові припинено, адже медсестра кудись вийшла. Час плинув, людей – пітьма. Всі переймалися: чи встигнуть вони здати аналіз сьогодні? Татусь з дітьми, про яких йдеться в статті, встигли. Під саме закриття кабінету. Ось така історія з тими лабораторіями. Невже не можна навести лад хоча б на період проходження комісій?
Оксана Ковальова, kourier.in.ua