“Карантин навіть допоміг”: Як сумчанка створює авторських ляльок (відео)

Світлана Качуровська – відома на Сумщині та за її межами художниця та письменниця. Під час карантину вона почала створювати ще й авторські ляльки. Каже, що любов до ляльок та їх вбирання – давня. Перша лялька з’явилась у мисткині у 12 років. Для неї Світлана сама шила одяг та створювала образи. Нині вона може зробити й ляльку й образ одразу з нуля. Про лялькове захоплення художниці – далі.

Торік, ще до початку карантину, Світлана разом із подругою побувала на міжнародній виставці ляльок. Там і зрозуміла, що хоче створювати такі власноруч. “Карантин мені в цьому навіть допоміг. Було більше вільного часу. Я клопоталася з цими ляльками й вдень і вночі. Вже народилося багато ляльок”, – розповідає майстриня.

Першою Світлана створила та задекорувала ляльку в казковому стилі. Уже у колекції – 15 ляльок. Якісь знайшли свої домівки закордоном, а якісь оселилися в Україні. “І зараз працюю ще над багатьма. Нині роблю до 10 одночасно. Коли вже занурююсь у процес, не можу спинитись”, – зауважує Світлана.

“За натхненням ходжу до царства ляльок”

Світлані, як і усім творчим людям, необхідне натхнення. Майстриня розповідає, що для неї лялькарство стало способом змінити свій стан, відпочити та віднайти нові ідеї. Адже окрім ляльок вона пише прозу й вірші та малює картини.

“Усім хочеться відволіктись: щось поїсти смачненьке, сходити в театр. Адже наша душа потребує постійних змін. Цікавих новинок. Я ходжу до царства ляльок, щоб зарядитися позитивно енергією. І після цього створюються щось нове”, – говорить художниця.

Спочатку народжується якась ідея в голові, розповідає Світлана, хочеться створити, наприклад, принцесу Вереднючку. А у підсумку може вийти Світайлик або Спанчос. Адже у процесі роботи може змінитись зачіска ляльки, потім фігура і ці деталі починають творити геть інший образ. Тому у лялькарки Світлани все дуже спонтанно. “У цьому процесі є щось підкупне, азартне. Бо ти не знаєш, хто у підсумку народиться. І тому це захоплює ще більше”, – ділиться майстриня.

Таїнство процесу

Світлана розповідає, що ніколи не викидає незавершені проєкти. Може зробити паузу, в іншу ляльку, але завжди повертається і завершує з попередньою. “Я не можу просто вкласти свою енергію і свій час у ляльку, а це дуже багато часу, а потім викинути її. Ні, вона зберігається в окремих коробочках, а потім народжується заново”, – каже Світлана.

На виготовлення однієї ляльки майстриня витрачає досить багато часу. Є такі ляльки, які робить вже рік. Звісно не кожного дня, але це довготривалі проєкти, які потребують витримки. “Буває, що я тижнями підбираю вбрання. Ну немає у тебе саме того клаптика для сукні чи для капелюха. А потім десь у шухляді знайшовся той клаптик дуже притаманний саме для цієї ляльки й цієї сукні й лялька народжується швидше”, – пояснює Світлана.

Мисткиня ділиться, що ніколи не створює ескізів своїх ляльок, бо для неї це не дуже цікавий процес. “Мені хочеться одразу брати матеріал і ліпити. Це, мабуть, ще з дитинства, скільки створено проєктів, що все навкруги може бути натхненням і наштовхувати на нові ідеї в процесі”, – впевнена майстриня.

Академічний підхід визнає тільки стосовно знань і уявлень про композицію, в усьому іншому майстриня покладається на почуття. “Дуже важко підібрати одяг. Здавалось би, лялька готова, у неї є очі, є душа. А вбрання це вона не хоче вдягати. Тут треба шукати гармонію, щоб усі клаптики створювали загальний образ, зображали казковість, перепліталися із душевним станом, як моїм, так і ляльки”, – говорить Світлана.

Знання з анатомії теж не надто важливі, адже її ляльки не мають нічого спільного з реальним тілом людини. Вони – цілковито вигадані фантастичні персонажі.

Особливе ставлення

Авторські ляльки потребують особливого ставлення. Це колекційні ляльки. Вони, зі слів майстрині, схожі на вазу, з ними треба поводитись обережно. “Є такі ляльки, які можуть впасти й не розбитися, а є такі ляльки, які зліплені зі спеціальних матеріалів. Звісно, якщо їх кидати, по них потоптатися, вони будуть ламатися”, – зауважує Світлана.

Своїх ляльок художниця вважає живими, бо вкладає дуже багато своєї любові та клопотання у створення кожної. Каже, що ніколи не сідає робити ляльку без натхнення чи у поганому гуморі. “Обов’язково це гарний настрій і оце натхнення, яке потім перетвориться на метелики в животі. І вже на вулиці ранок, а ти не можеш відірватися від процесу”, – говорить Світлана.

З колекції четверо ляльок вже продані. Але є такі, які, каже Світлана, продати не зможе, бо аж надто багато часу та сил вона вклала у їх створення. А загалом для майстрині це більше заняття не для заробітку, а для душі.

Плани

У найближчому майбутньому лялькарка прагне потрапити на міжнародні виставки ляльок вже не як глядач, а як майстер. “У світі дуже багато колекціонерів, які є поціновувачами ляльок. Вони шукають на таких виставках щось новеньке”, – говорить Світлана.

Каже відверто, що хочеться, аби саме люди, які знаються на лялькарстві, оцінили її вироби.