“Сподівалась, що він поранений”. Дружина загиблого бійця Дениса Бутка розповіла історію їхньої сім`ї
Сумчанин Денис Бутко захищав країну в складі 58-ої окремої мотопіхотної бригади. За кілька місяців до народження своєї донечки чоловік загинув. Історію бійця розповіла кореспондентам Суспільного його дружина.
Сумчанка Аліна Бутко з татом і бабусею вийшли на прогулянку. У цьому візочку — її новонароджена донька Лія.
Вона з’явилась на світ два тижні тому. За кілька місяців до цього її батько та чоловік Аліни Денис Бутко загинув на війні.
“Я до останнього думала, що то неправда. Я так сподівалась, що його просто з кимось переплутали..”, — зізнається дружина Аліна.
Познайомились Аліна з Денисом у 2017 році. Спочатку, згадує, товаришували, згодом дружба переросла в кохання.
“ Якщо він сказав, значить так буде і він так зробить. Все. У нього слово – закон. Він такий сильний, от це чіпляло. Те, що я себе відчувала такою.. дівчинкою”.
Денис, розповідає Аліна, був пожежником. Але у 2019 році змінив професію: підписав контракт і пішов у військо, служив на Сході: “Він декілька разів підписував контракти: то на пів року, то на рік. Він їздив, він дуже багато їздив. Я йому казала, що може досить? Кажу: не хочу. Бо то пів року ми не бачились, то там три місяці не бачились. Бачились, коли він приїжджав, коли в них ротація була. Але він, я навіть не знаю чому, але от йому хотілося туди”.
Вночі 24 лютого 2022 року Дениса, каже Аліна, викликали у військову частину. За кілька годин вона дізналась, що почалося повномасштабне вторгнення, а її коханого з побратимами перекинули захищати Харківський напрямок. У цей день, додає, він мало не загинув.
“Їх накрило “Градами”. І, мабуть, через пів години він мені подзвонив і казав своє “завєщаніє”, він мені розказував, що зробити після його смерті. Він сказав, що вони тоді ледве вибрались”, — розповідає Аліна.
Побачила Аліна коханого змогла за пів року. Тоді пара й одружилась.
А за кілька днів знову став на захист країни. Після Харківського напрямку він воював на Чернігівському. Був командиром взводу протитанкових ракетних комплексів. Потім, розповідає Аліна, упродовж семи місяців обороняв Бахмут на Донеччині. Після ротації — Кремінну. Бачились, каже жінка, дуже рідко. Довго планували народження дитини і коли вона завагітніла, Денис дуже зрадів.
“Він тоді відпросився. І ми з ним пішли на УЗД і там вже було видно ручки, ніжки. Він тоді дуже розплакався і я сиділа плакала”.
Востаннє, згадує Аліна, бачила свого чоловіка на новорічні свята: наприкінці 23-го року кілька днів він був у відпустці, потім повернувся у військо. 18 лютого побратим Дениса сповістив телефоном про його загибель.
“Я так сподівалась, що він просто поранений. Кажу: нехай буде без рук, без ніг, але живий. Ну він сказав “ні”. Він сказав, що вчора, 17 числа їх накрило артой. Каже: вони не знали точно – він, чи не він. Ну того не дзвонили. А 18-го числа вони його дістали”, — говорить жінка.
Поховали молодшого лейтенанта Дениса Бутка 27 лютого, на Алеї Слави Баранівського кладовища. Після цього, розповідає Аліна, сил намагатися жити далі надавала їхня ще ненароджена донька.
Після народження довгоочікуваної донечки, каже Аліна, всю свою любов віддає їй.
“Коли я її побачила – світ перевернувся.. вона дивовижна, вона така гарна, вона така солодка.. Я її з’їм просто, я її заціловую всю.Бо це частинка його.. маленька така частиночка..”
Два місяці тому жінка створила петицію про присвоєння Денису Бутку звання Героя України. За три тижні спливає строк її підписання. З 25000 необхідних для розгляду петиції голосів наразі зібрали трохи більше, ніж 17 тисяч.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ