Двоє сумчан постраждали від укусів кажанів, які залетіли до квартир
Цього місяця до травмпункту Сумської центральної міської лікарні звернулися двоє постраждалих від укусів кажанів, які часто є безсимптомними переносниками вірусу сказу.
Про це повідомила Наталія Галушко – лікар-епідеміолог Сумського обласного центру контролю та профілактики хвороб. «Це явище зустрічається нечасто і, як правило, в сезон міграції цих рукокрилих, коли вони починають шукати місце для зимівлі, – зазначила фахівець. – Цей сезон зазвичай припадає на серпень-вересень. Проте кажан не вкусить людину просто так – це може бути реакцією на потенційну небезпеку. Значно більша вірогідність заразитися сказом від вуличних котів та собак».
Як виявилося, обоє потерпілих – мешканці сумських багатоповерхівок, до яких тварини залетіли у помешкання. Через спеку у багатьох зараз відчинені кватирки, вікна та балкони. У першому випадку це була жінка, яку 3 серпня кажан «навідав» у квартирі близько 23 години вечора. Вона намагалася його зловити, проте рукокрилий її вкусив за кисть лівої руки. В другому випадку 18 серпня вночі кажан залетів до квартири сумчанина – чоловік також намагався його вхопити та отримав укус за руку. Постраждалі звернулися за допомогою до травмпункту, де їм призначили антирабічне лікування.
До речі, як радять фахівці Українського центру реабілітації рукокрилих, щоб уникнути негативних наслідків, необхідно запам’ятати одне просте правило – не брати кажанів голими руками. Щільну подвійну господарську або шкіряну рукавичку тварина не прокусить, а, отже, і не буде небезпеки передачі інфекції. «Можна навіть використати те, що є під рукою – рушник, чисту кухонну ганчірку, тощо й ними обережно накрити кажана, – додає Наталія Галушко. – Головне – не панікувати й зробити все для того, щоб його випустити на волю».
Це правило універсальне для всіх видів рукокрилих і пов’язано не тільки з небезпекою передачі вірусу. Треба розуміти, що для них безпосередній контакт з людиною – це стрес, як і для будь-якої дикої тварини, і в спробі самооборони тварина буде нервувати та намагатися вкусити «нападника». Але, з іншого боку, в умовах міста їм просто необхідна наша допомога. «Насправді не всі кажани для нас є небезпечними: в Україні з 28 видів лише три види можуть переносити сказ, – уточнила лікар-епідеміолог. – Зазначу, що через низьку популяцію всі види кажанів, які поширені на території нашої країни, занесені до Національної Червоної книги та потребують охорони. Тож знищувати рукокрилого, який втрапив до вашого житла, не потрібно».
Як і залишати вдома. Кажани дуже погано переносять неволю і вельми вибагливі в харчуванні – хліб, молоко, м’ясо, ковбасу, яйце та інші продукти давати їм не можна! Вони їдять лише живих комах. Тож краще випустити тварину на вулицю, але не через вікно, а винести та посадити на стовбур дерева.
Якщо все ж таки тварина вкусила, то необхідно промити місце укусу великою кількістю води з антисептиком чи милом протягом 10-15 хвилин та терміново звернутися за допомогою – для отримання вакцини проти сказу та введення імуноглобуліну.
– На Сумщині цього року більше тисячі людей звернулись в різні лікувальні заклади з приводу укусів тваринами, – розповідає лікар-епідемолог. – З них майже третина постраждала від безпритульних собак та котів. Лікарі надали їм допомогу для попередження сказу. Але з липня в медзакладах області закінчився імуноглобулін для профілактики сказу, який призначається в перші 7 днів з моменту укусу (пізніше він вже буде неефективний). Введення імуноглобуліну дуже важливе через ризик захворіти на сказ, ліків від якого не існує. Єдиний шанс врятуватись після укусу інфікованої тварини – вакцинуватись та швидко ввести імуноглобулін проти сказу (особливо при глибоких ранах). До речі, якщо, наприклад, у собак захворювання проявляється клінічно і вони від нього помирають, то кажани можуть бути здоровими носіями цього вірусу.
У ситуації за відсутності імуноглобуліну, коли постраждалі сумчани звернулися до медзакладу, ми їх не полишили – вони отримали антирабічне лікування.
Щоправда, як виявилося, імуноглобулін відшукали в Києві. «Нам вдалося домовитися про допомогу в одній із міських лікарень столиці, де їм ввели імуноглобулін, – додає Наталія Анатоліївна. – Це обов’язково робиться в умовах стаціонару, під контролем фахівців».
За словами фахівця, проблема дефіциту імуноглобуліну набула національного масштабу та пов”язана з неврегульованістю державних закупівель. Тож ці випадки стали поштовхом ще раз на вищому рівні нагадати про смертельну небезпеку. «Щоб вирішити її, 11 серпня ми написали листи у різні інстанції – голові Сумської ОВА, у Центр громадського здоров’я, МОЗ, – продовжує лікар-епідеміолог Сумського обласного центру контролю та профілактики хвороб. – Через тиждень нас повідомили, що ми маємо отримати 100 флаконів імуноглобуліну, який надійшов в Україну від міжнародних організацій як гуманітарна допомога. Тепер очікуємо, коли він поступить на Сумщину».
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ