Голодна кутя: які традиції були на Сумщині
Відділ нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури знайомить із традиціями дня перед Водохрещем, які існували на Сумщині .
У Слобідській частині Сумщини кутю варили як і під Різдво, а горщики зі стравою накривали хрестами із соломи і ставили на покуть. Повернувшись з церкви, батько наливав воду в тарілку, брав віничок з васильків та грудку крейди і йшов кропити в сараї, сінях, у коморі та навколо хати, а молодший син, несучи два пісних пироги (з квасолею і з капустою), ставив крейдою хрести на всьому, що кропив батько: на всіх дверях, вікнах, кутках.
Після цього батько та син поверталися до хати, батько насипав кутю, ставив на стіл пісний борщ, рибу. Верх куті господар відкладав у миску, аби віддати курям та гусям. Далі хазяїн з ложкою куті виходив на вулицю і тричі промовляв: «Морозе, Морозе, іди до нас кутю їсти. Да не морозь нам ні овечок, ні теличок, ні жита, ні пшениці, ніякої пашниці». Під час вечері обов’язково ламали ті два пиріжки, з якими ходив хлопчик, щоб кожному дістався хоча б маленький шматочок. Після вечері ішли кутю виганяти: «Геть кутя з покуття, а озвар – на базар», били качалкою об ворота.
В селі Хухра (Охтирщина) на Голодний святвечір пекли пироги з квасолею, і один з них робили великий. З цим пирогом виходили кликати мороз. Приказували: «Морозе, морозе, йди до нас вечеряти! Та не морозь нам ні огородини, ні скотини!». Потім частини пирога давали з’їсти худобі.
В селі Ямне (Охтирщина) ходили святити воду як зійде перша зірка, і пекли пироги з квасолево-маковою начинкою, а серед них один більший. Із цим великим пирогом обходили господу й кропили свяченою водою: пучечком васильків бризкали навхрест спочатку в хаті, а потім – у скотини. «Корови, кури, вівці були, коней держали. Ото кажне те покроплять». Робили так, щоб велася худоба, родило зерно. Приказували: «Роди, жито й пшениця, й все шоб було здорове, не боліло». Потім пиріг вносили в хату, розрізали й вечеряли.
На Лебединщині колись на Голодну кутю ставили крейдою хрестики на воротах, дверях, вікнах. Але перші позначки робили на нових горщиках із кутею і узваром. Окрім цього крейдою обкреслювали хату по колу, починаючи від вхідних дверей.
У деяких селах Середино-Будщини спеціально для цього дня пекли із тіста прісні хрести, якими накривали горщик із кутею, а пізніше це печиво з’їдали. На стінках посуду з обрядовою стравою крейдою писали хрестики. Цього вечора господар або інший член родини набирав ложку каші й виходив кликати мороз їсти кутю та просив не морозити посіви й городину.
На Глухівщині під Ордань хлопці знімали і заносили геть ворота, хвіртку чи лавочку у тих хазяїв, які мали незаміжніх дочок. Повертали господарю це майно лише після того, як він виставить могорич.