Голова Липоводолинської ОТГ поставив на місце “зарвавшогося агробарона”
Ми вже розповідали історію багаторічного протистояння між мешканцями Липоводолинської ОТГ та керівником місцевого ТОВ «Агропартнери-2009» Сергієм Жамардієм, який, продавлюючи власні інтереси за допомогою “великих зв’язків”, нехтує законодавством, безпекою людей і приносить численні збитки й проблеми громаді.
Голова Липоводолинської ОТГ Володимир Штанько, очевидно, втомившись від постійної боротьби з місцевим “царьком” і нарікань людей на останнього, вирішив надати у Фейсбуці публічну відповідь Сергію Жамардію на всі його дії. Очільник вважає, що вже потрібно діяти “якось по-іншому” і “розвінчувати те кодло”, яке існує в громаді та є небезпечним для її розвитку.
“Відповідь Сергію Жамардію та його спільникам
Чесно, не хотів ув’язуватися в це, але ви ж бачите, доходить до того, що напишуть якийсь пасквіль і потім забавляються, мовляв, пройшло дві чи три години, а від Штанька відповіді немає. Просто реально набридло з ними взагалі мати якісь відносини, в тому числі і через Фейсбук. Можна взагалі зайняти таку позицію: не помічати «нерозумних» і робити свою справу, бо вони тільки того й чекають, щоб я їх зайняв, і тоді – воювати. Тільки просто в мене повно роботи і часу обмаль, а деякі з них взагалі нічим не зайняті, та ще й образа давить, що відірвали і від влади, і від корита. В свій час вони добре з нього поїли. Я по своїй натурі взагалі не скандальна, спокійна людина і демократичні цінності мені набагато ближчі, ніж авторитаризм. Тому хотів якось більш-менш по мирному, щоб більше часу було на реальні справи. Але друзі мені часто буває говорять, мовляв, не будь дитиною, ти вже скільки прожив, ти що не бачиш, що люди практично ніколи не змінюються, не будь наївним. Сергій Жамардій він і є Сергій Жамардій, він ніколи не зміниться, з ним ніколи не можна домовитися по нормальному, як Україні з Росією. Тому діяти потрібно якось по-іншому.
На рівні району я на значній відповідальній посаді, яку мені довірили люди. Тому керуватися потрібно в першу чергу не тільки своїми емоціями, але в першу чергу інтересами громади. І якщо десь у чомусь є небезпека для громади, для її існування, то ставати на захист. З таких міркувань я подумав і прийшов до висновку все ж таки написати статтю і розвінчати те кодло, яке насправді існує в нас у громаді і яке насправді є небезпечним для нашого розвитку. Чому кодло і чому небезпечне? Тому, що ці люди будуть тішитися з того, якщо, наприклад, щось не вийде, якщо громада десь потерпатиме і вони все роблять і будуть робити, щоб так і сталося. Заради задоволення своїх амбіцій, задля своєї вигоди не зупиняться ні перед чим. Я раніше трохи не так до них відносився, але з роками, коли я бачу їхнє єство, мені все частіше й частіше приходить на думку: який же я був наївний”, – пише Володимир Штанько.
Першою голова Липоводолинської ОТГ згадав наболілу історію із зерносушаркою, яку в 2017 році Сергій Жамардій вирішив побудувати неподалік житлових кварталів.
“Не придумав нічого ліпшого, ніж поставити її в центрі самого густонаселеного району селища. За бездіяльністю влади, а можливо й діяльністю з умислом, незважаючи на спротив жителів навколишніх помешкань, він це зробив і сушарка запрацювала, викидаючи сморід і ошурки з кукурудзи на капоти автомобілів, підвіконня і все інше. Жителі подали на суд. Він його програв. Ліквідували дозвіл на викиди, але не вгомонився. Благання людей, позиція влади – це йому ні до чого. Сподівається, очевидно, на продажних чиновників, які йому можливо будуть намагатися надати новий дозвіл, або щось інше. По людськи зробити він не вміє. До речі, добавлю до цієї ж історії. За землю, на якій стоїть тепер сушарка, не платив з 2012 по 2017 рік ні копійки. «Накрив» селище на суму від одного до двох мільйонів гривень, в залежності від відсоткової ставки. Потім за якісь заслуги йому попередня влада віддала ці землі в оренду під мінімальний відсоток на 49 років. Очевидно був дуже наповнений бюджет і можна було так розкидатися відсотками і термінами. А тепер розповідає, який він там меценат”, – говорить Володимир Штанько.
Далі очільник прокоментував майже бандитські дії із землями та паями і скандали з роздачею земель соцсфери по селу Русанівка родичам Жамардія, через що навіть звільнилася голова сільради.
“Почав лізти взагалі в чужі городи. Керівнику товариства «Мрія» доповіли, що Сергій Жамардій зорав сінокоси, власники яких уклали договори з товариством «Мрія», але це було схоже взагалі на якийсь бандитизм.
Далі скандали із роздачею земель соцсфери по селу Русанівка. Прості люди, мешканці села Русанівка, роками землі не отримували, незважаючи на численні звернення, а потім з’ясувалося, що члени сім’ї Сергія Жамардія, які взагалі ні до села, ні до роботи на землі ніякого відношення ніколи не мали, землі отримали. І отримали звичайно ті, хто були в керівництві сільської ради. Зчинився клопіт, люди збунтувалися і в результаті голова сільської ради змушена була піти з посади. Нещодавно чув від когось розмови про те, що Жамардій своїми паями її очевидно підставив. Можливо воно так і було. Тепер ці люди, які були замішані в цьому скандалі, його теперішня опора в Русанівці. Вони його рекомендували за якісь особливі заслуги перед державою і громадою на Дошку пошани. Цирк та й годі”, – відзначив голова Липоводолинської ОТГ.
Наступна “мутна” історія за участі “агробарона” – із майном та господарськими дворами, які знаходяться на території села Русанівка.
“І свинарник, і ангари, й інші приміщення стоять на комунальній землі, але немає ні договору оренди, ні сплати жодної копійки роками. Звідки ж візьмуться ті кошти, щоб утримувати ту ж інфраструктуру і селі Русанівка, – обурюється Володимир Штанько. – Те, що він дав пару поросят на день села і зварив сюрпу – це все рівно, що людям кинути кістку, як якимось тваринам. Це його сутність у відношенні і до громади, і до людей. Підтверджується та ж його свиноферма, яка знаходиться в безпосередній близькості до людських помешкань. Вона існувала ще й за радянських часів, але нарікань від людей тоді не було, бо гній регулярно вивозили на поля, або за межі села. А зараз уже більше десяти років він зливається в одну яму, сморід із якої переводить життя людям, які мешкають поряд. Вони бідні не можуть із ним боротися, тому це тваринне відношення до людей продовжується безкарно вже більше 10 років. до речі, в цьому році взимку в тій багнюці людина нібито ледь не втопилася, бо думала, що замерзло, а лід провалився і ледь не сталася трагедія. І незважаючи на все це, націлився на землю Русанівки, так як скоро закінчуються договори оренди. Віддайте, і отримаєте великого копняка відразу ж після підписання договору! Від Русанівки не залишиться нічого. Спільники в нього є, але ж їх небагато, і не вони все вирішують, вирішує все людський розум”.
Особливе місце в скандальній “біографії” Жамардія займає міст – єдиний перехід, що зв’язує велику частину села Русанівка, яку називають Комарівкою, з іншою частиною. Об’єкт за кілька років майже розсипався через те, що ним щодня ганяють КАМАЗи агрокомпанії Жамардія, але до відновлення мосту останній долучатися не хоче.
“В цій частині, де Комарівка, знаходиться вищезгадана свиноферма і чимала частина земель компанії «Агропартнери», власником якої є Жамардій. Звісно ж, потрібно обслуговувати й свиноферму, і вивозити врожай, але міст почав руйнуватися. Люди, бачачи біду, почали робити йому зауваження з проханням не їздити по мосту КАМазами з причепами. Але марно. Депутат районної ради, яка мешкає на тій Комарівці і звичайно найбільше вболівала про стан цього мосту, він намагався виставити як не сповна розуму, роблячи заяви у відповідні органи.
Звичайно ж, за той прибуток, який отримує і Жамардій із русанівських земель, можна було б давним-давно полагодити той міст і забути про нього, але ж ні, не для того той прибуток отримується, щоб викинути на якісь людські забаганки. Дурять людей уже років десять. Сподіваємося, що цього року, завдяки допомозі народного депутата і адміністрації, за державні кошти, ситуація все ж таки змінюється”, – пише очільник громади.
За словами Володимира Штанька, будь-які спроби нормально поговорити з Сергієм Жамардієм і домовитися про “людську” співпрацю не увінчалися успіхом. Платити кошти за свою діяльність у бюджет громади, як усі чесні підприємці, аграрій не схотів.
“Далі прийшли вибори, змінилася влада, через деякий час я призначив зустріч Сергію Жамардію. Поговорили про те, що розумно було б зійтися на тому, щоб фермери й товариства сплачували податки і відсоткові ставки в рівних між собою умовах. Було прийняте відповідне рішення на сесії, направили листи. Звичайно ж, від компанії Жамардія клопотання не надійшло і згоди на те, щоб якось змінити ту мінімальну відсоткову ставку ми не отримали. Ну добре, думаю, почекаємо ще трішки. Є товариства, в яких хоч якісь аргументи, бо чимало зробили для сіл, в яких їхні землі. А тут що? Ми майже сім років робимо благоустрій у Липовій Долині, допомагає найбільше ТОВ «Мрія» та інші, а де компанія Жамардія? Їх господарський двір розміщений у Липовій Долині, чимало людей, які в нього працюють, теж із Липової Долини. А допомога де? Хоч би якийсь мізер. Тільки мінімальні відсотки і аргументація, що ми, нібито, платимо податки. І тоді, коли зявляється хоч якесь речення про його «меценатство», то робиться просто гидко. Гидко від того, що людей вважає за якихось дурнів, які нібито нічого не розуміють і не бачать”, – відзначає голова.
Мало того, аби уникнути “зайвих” зобов’язань перед громадою і відвести від себе увагу, Сергій Жамардій вдався до нечесних і проплачених маніпуляцій у ЗМІ.
“Ні з того, ні з цього приїжджають якісь кореспонденти із Києва. Як потім виявляється, роблять таку картинку по чиємусь замовленню. Історія така. Я входжу в п’ятірку найбільших корупціонерів в Україні. Прийшовши до влади, за сім місяців награбував скільки, що зразу ж збудував і будинок, і бар, і кафе, і магазин будівельних матеріалів. Із магазину будівельних матеріалів все постачається куди? Звісно ж, на потреби селищної ради і таке інше. До речі, я вже говорив і раніше, в цьому магазині на потреби селищної ради не куплено навіть жодного цвяха. Я заборонив взагалі укладати будь-які договори з цим магазином. Звичайно ж, місцеві люди знають, коли будувався і будинок, і бар, але в межах України хто там що знає. Суперкорупційна історія та й годі. Але нічого в них не вийшло. То хто ж вони? Та все ж ті мої «друзі», які змогли вийти на Київ і так собі височенько, це вже я достеменно знаю. Але хто ж ці друзі Жамардія, які стоять за його спиною, користуючись його іменем і спонукаючи його до якихось дій? Ви їх прекрасно знаєте і я думаю, здогадуєтеся. Один товщий, другий худіший. В цих гальм немає. Підуть на що завгодно. Межі їхньому цинізму, їхньому злорадству немає. Одна вчителька, вже в роках, і з великим життєвим досвідом, писала колись у Фейсбуці цьому худішому – в тебе стільки яду, що ти цим ядом сам і отруїшся. Виключно в точку. Крім того, з ким зв’яжеться, того й погубить. На виборах одного кандидата своїм же ядом і злорадством і погубив. Одного з керівників підрозділів теж. Тепер взявся і за жамардія. В мене таке відчуття, що Сергій Жамардій сам лізе йому в пащу удава, чи проковтне той…
В цієї братви є однодумці – це всі ті, хто по своїй суті такі ж. вони не можуть радіти тому, що зроблено щось позитивне, це їх бісить. Вони не можуть радіти якимось досягненням, їм воно не притаманне. Люди, які намагаються зробити в надзвичайно тяжких умовах якісь позитивні речі, для них вороги. То чому ми повинні на них дивитися і їх терпіти? Вони тільки й марять про те, щоб якось добратися до влади і робити свої чорні справи. А ми що, будемо дивитися? Чи не пора дати відсіч? Чи не пора вже підняти голови й сказати хто є хто? Я думаю, що час настав”, – резюмував Володимир Штанько.