Історія Любові Гриценко з Шостки, яка врятувала єврейських студенток
14 травня – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Ці люди проявили неабияку мужність, ризикували власним життям і своїми родинами, але не зрадили ідеали милосердя, доброти та людяності, рятуючи єврейське населення від нацистського переслідування. Ізраїль відзначив подвиги 2673 українців, присвоївши їм почесне звання Праведників народів світу.
На стенді у Шосткинській Іудейській громаді зберігається фотографія шосткинки Любові Гриценко, яка у 2020 році отримала це почесне звання.
Її історію розповіла Любов Войстрик, старша наукова співробітниця Шосткинського краєзнавчого музею.
Розповідь про Любов Олександрівну Гриценко – ще одна зворушлива сторінка в історії українців-Праведників народів світу. На початку Другої світової війни, у жахливий час загальної розгубленості, дві студентки з Брест-Литовська, де вони перебували на практиці, Сима Давидовна Штейнберг та Ліля Терехова, рятуючись від війни, опинилися в селищі Горовато-Будянське. Місцеві жителі не наважувалися їх прихистити, але вчителька Любов Олександрівна, українка за національністю, проявила неймовірну людяність.
Вона поселила дівчат у будинку директора школи, який на той час виїхав. Будинок був на околиці селища. З 1941 по 1943 рік Сима та Ліля жили під її захистом, долаючи побутові труднощі та постійний страх. Спогади Любові Олександрівни свідчать про надзвичайну складність того часу. Після звільнення селища дівчата повернулись до дому. Сима Давидовна, родом з Тбілісі, деякий час листувалася зі своєю рятівницею. Ліля Терехова мешкала в Москві.
“Пізніше, переїхавши до Шостки, Любов Олександрівна, будучи активною жінкою, познайомилася з членами єврейської організації “Хесед Шолом”. Саме тоді й почалося дослідження її героїчного вчинку. Варто зазначити, що тема Праведників народів світу активно вивчалася в Ізраїлі та інших країнах, тоді як в Радянському Союзі вона довгий час замовчувалася. Лише після здобуття Україною незалежності ця робота стала можливою.
Завдяки зусиллям Генрієтти Марківни Ворович, яка очолювала благодійну організацію Шосткинський є.врейський фонд “Хесед Шолом” у Шостці, історія Любові Олександрівни також була досліджена. Критерії для присвоєння звання Праведника народів світу були затверджені Яд Вашем у 1963 році. Серед них – подання від місцевої єврейської організації, неєврейське походження рятівника, а також свідчення та документи, що підтверджують добровільний і безоплатний характер допомоги”, – розповідає Любов Войстрик.
У випадку Любові Олександрівни важливим документом стала довідка сільської ради від 1945 року, яка підтверджувала, що вона переховувала єврейських дівчат. Любов Олександрівна підтримувала зв’язок зі врятованими нею дівчатами, знаючи, що одна з них проживає в Москві, а інша – в Тбілісі. Саме їхні свідчення про ті страшні роки та безкорисливу допомогу стали ключовими у присвоєнні Любові Олександрівні почесного звання Праведника народів світу у 2000 році. У 1999 році єврейська організація подала відповідне прохання, і після ретельного розгляду комісією 1 лютого 2020 року було видано сертифікат та медаль. На жаль, Любов Олександрівна не дожила до цього моменту, і нагороду отримав її син, який переїхав до Харкова. Ця історія є ще одним підтвердженням мужності та милосердя українського народу в часи найтяжчих випробувань.
Важко навіть уявити, якою величезною була б кількість Праведників народів світу, якби їхній пошук розпочався одразу після закінчення Другої світової війни, особливо враховуючи масштаби Голокосту на території України. Нерідко ці герої рятували абсолютно незнайомих їм людей, керуючись лише почуттям людяності та співчуття.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ