Казкові персонажі перед двором та “Волга”, оздоблена деревом. Історія майстра Миколи Тищенка з Глухівщини
Перед будинком жителя села Уздиця Миколи Тищенка — галявина казкових персонажів. Старі шини він перетворив у ведмедів та колобка, а біля них – вирізьблені гриби. На деревах – два десятки шпаківень та екзотичні штучні папуги. На стінах будинку та воротах – орнаменти, птахи та звірі. Одні – намальовані по його трафаретах, каже пан Микола, інші – зроблені з металу його руками, пише Суспільне.
Пану Миколі – сімдесят років. Двадцять п’ять із них, розповідає, працював диспетчером на заводі в Глухові, сам родом з Уздиці: “Мати жила тут і сестра. Я їх ніколи не залишав, але жив у Глухові. Я завжди їм допомагав тут. Ну а так вийшло, що приїхав сюди й живу”.
Окрім роботи на своєму подвір’ї, Микола Тищенко займався розписом іконостаса в місцевій церкві.
“Вдень я робив одне-друге, а туди приходив ввечері. Ну, і до другої години ночі 21 день я там проводив. Ікони намалював усі і трафарети. Весь іконостас – це моя робота була”, — розповів чоловік.
До його обійстя, говорить майстер, приходять місцеві жителі, коли треба щось полагодити і він нікому не відмовляє: “Комусь сапку зробити, дрібниця наче. Комусь топорище. Кому ще щось”.
За дверима господарчих споруд в хазяйстві пана Миколи – майстерні. В одній зберігаються трафарети для малюнків та мотоцикл. В іншій стоїть “Волга”, дверцята та сидіння якої оздоблені деревом. Тут, каже майстер, зберігає і власні винаходи. Наприклад, прилад для швидкого очищення качанів кукурудзи або старий велосипед, переобладнаний, щоби працювати на городі. А ще – трактор, зібраний ним самим, який служить у господарстві 28 років.
Окрім майстрування, говорить пан Микола, любить грати на баяні. Без нього, згадує, раніше не обходився жоден концерт в Уздиці: “Я хотів з дитинства навчиться грати. А гроші які були? Нас було четверо в матері. Я бувало, приходив, а сумка була кирзова через плече. Ото всі уроки вчать, а мені клеїли такі біленькі кнопочки, типу я граю. Ну матері стало шкода. Купила вона мені “Україну” гармошку за 28 рублів тоді ще. Вона в мене довго стояла. А потім я її подарував нині покійному Юрі Приймачку. Там вона десь і залишилася”.
Нині настрою грати чи ладнати щось нове біля будинку в майстра не багато, каже пан Микола. На це впливає і війна в країні, і те, що по господарству вистачає роботи. Треба доглядати за птицею, саджати городину. А якщо прилетять бджоли, то займатиметься й ними.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ