Близько п’яти тисяч робіт за чотири десятиліття створила майстриня Надія Князь з Бурині. 56-річна жінка з інвалідністю першої групи створює вишивані вироби та перемагає з ними у Всеукраїнських конкурсах. Як вишивання допомагає мисткині в житті та які його особливості, дізнавалися кореспонденти Суспільного.

Роботи Надії Князь — це гармонія яскравих кольорів, які символізують життя та перемогу. За найкращі вишиті рушники жінка здобуває призові місця на всеукраїнських конкурсах.

“У когось діти, сім’я, а у мене моя родина — це мої вишивки”.

“Спробувала хрестиком — не моє. Тоді мені показала знайома вишивку гладдю. Поступово я почала створювати і свої візерунки. От навіть зараз, коли мені щось наснилось, я швиденько встаю, замальовую і далі спати. До окупації я в Криму була, там Собор Казанської Божої матері і там мій рушник величезний з соняшниками є”.

Вишивкою пані Надія зацікавилась з 13 років, відтоді з голкою не розлучається.

"Моя родина — це мої вишивки": як майстриня з інвалідністю у Бурині створює свої роботи

Розпочинала з техніки хрестиком, як її мама, згодом опанувала гладь. За цей час, ділиться, створила близько 5000 виробів.

“Дуже багато робіт моїх є за кордоном, я в Києві брала участь у Сумах на виставках. Рушники вишиваю, сукні. Навіть у 2008 році Ніні Митрофанівні Матвієнко я вишивала сукню. Царство їй небесне, ми з нею спілкувалися до останнього. Це для мене дуже важка втрата”.

У пані Надії з кожною вишивкою пов’язані свої історії. Жінка пояснює, цей рушник для неї особливий.

“Мені одна бабуся дала шматочок старого рушника, сказала, що той рушник її прабабусі. Що тому рушнику близько 280 років. Я гарно вишивала і вона сказала, що я його можу відтворити. Оце він. Це наш Слобожанський. Він такий старенький, що я з трудом його малювала, мені хотілось передати всі кольори, квіточки, бутончики. Щоб все було так, як тут. Тому, оцей рушник мені дуже дорогий. Бачите, він, що та сторона, що та однакова”.

Пані Надія шила різне: серветки, сорочки, скатертини та витинанки, але до рушників має особливу любов.

“Рушники — це моє життя, моє щастя. Я спочатку малюю на папері. Буває і за годину можу намалювати, а буває тиждень-два. Буває я виношу в голові, я бачу його, а передати я його не можу”.

Пані Надія пояснює, один рушник вишиває від одного до трьох місяців. Додає, кожен стібок робить з любов’ю та позитивними думками.

“Я дуже люблю вишивати маленьким діткам. Це обов’язково треба з настроєм вишивати, з натхненням. Коли завиє тривога і ти самотній, дуже сумний, я вишиваю і читаю “Отче наш”.

Надія Князь має інвалідність першої групи з дитинства. З 15 років почала ходити на милицях, а після травм, вимушена пересуватися в інвалідному візку.

“Я до 15 років не ходила і коли потрапила до Харкова і там взялися мене лікувати, у мене було 36 операцій, то я дала собі слово, що я не буду такою, як інші. Знаєте, є сидять у візках, нічого не роблять або милостиню просять. Я протези надіваю, ходжу в корсеті, бо в мене поперек травмований. В мене 105 переломів було. А у 2021 році знову було 4 переломи. Операція була, я була в апараті 7 місяців. Тільки зняли, тут прийшла нагорода, перша золота медаль моя. 25 лютого 2022 мали мені вручати, а 24 почалася війна. Є таке прислів’я, якщо Бог не дає здоров’я, то він нагороджує людину талантом”.

Мисткиня ділиться, вишивання допомагає боротися з болем. Свої роботи пані Надія дарує рідним і близьким, а також продає в Україні та за кордоном. Говорить, що вишивані вироби ніколи не вийдуть з моди.