“Всі діти мають рости у нормальних умовах”: історія патронатної мами-виховательки із Ямполя
Нині у Ямпільській громаді 15 дітей, які позбавлені батьківського піклування. Серед них: біологічні та соціальні сироти, а також ті малюки, батьки яких потрапили у складні життєві обставини. Тому у громаді впроваджується нова форма піклування про дітей — патронат.
За словами Оксани Левченко, начальниці служби у справах дітей Ямпільської селищної ради, патронатне виховання передбачає їх перебування у батьків-вихователів до 6 місяців. Саме такий строк держава надає біологічним батькам, аби ті врахували прогалини у догляді за власними нащадками та влаштувати для них гідні умови проживання.
Протягом майже 4 років свого патронатства ямпільчанка Тетяна Слюсар встигла взяти під свою тимчасову опіку 9 дітей, батьки яких перебували у складних життєвих обставинах. За освітою вона педагогиня. Багато років пані Тетяна працювала у Хоружівській школі-інтернаті.
“Коли мені запропонували стати патронатною вихователькою, то я довго вагалася. Але розуміння того, що всі діти мають рости у нормальних умовах стало для мене вагомим аргументом. Тож разом із чоловіком ми створили першу і, поки що єдину, у Ямпольській громаді патронатну родину. Щоправда, до цього ми ішли 3 роки”, — розповіла ямпільчанка Тетяна Слюсар.
“Для того, аби взяти на себе таку відповідальність нам довелося пройти у Сумах спеціальне навчання. Мені це було не важко, адже я багато років вже пропрацювала із дітками. А для мого чоловіка це було складніше”.
Пані Тетяна говорить, що на той момент поняття “патронатна форма виховання” було невідомим як для них, так і для органів місцевого самоврядування. Тож разом зі спеціалістами Ямпільської служби у справах дітей вивчали законодавство і досвід інших громад.
“Навіть зараз, коли я веду своїх діток, наприклад, у лікарню на профогляд, то мене і досі запитують, що таке “патронатна мама”. Пояснюю. Люди ставляться із розумінням. Цікавляться цим”.
Перша дитина у патронатній родині Слюсарів з`явилася перед війною. Є діти, які вдруге потрапили до подружжя:
“Дуже шкода, що батьки не завжди розуміють який шанс їм надає держава, аби і самим виправитися, і не занапастити своїх дітей. Коли у них служба тимчасово вилучає дітей, то вони обіцяють, що все налагодять, створять умови для малих. Але потім забувають і все починається знову”.
Тетяна говорить, що переважна більшість батьків, діти яких або вилучаються, або ж переходять під тимчасову опіку, не мають нормальної освіти і на сьогодні безробітні.
“Вони отримують величезний стрес, коли вимушені тимчасово піти із біологічної родини. Деякі дітки не розуміють що таке режим дня. Дехто звик до одноразового харчування. У декого відсутні навички самообслуговування та елементарного освітнього рівня”.
“У нас була дівчинка, яка у дев`ять років не вміла читати. Ми з нею навчилися за час літніх канікул. Тож дитина пішла у школу і навіть вчителька здивувалася. І це не через відсталість дитини. А саме через батьківську занедбаність”, — розповіла Тетяна.
До патронатної родини діти можуть потрапляти на період до пів року. За цей час служба у справах дітей працює із батьками. Якщо ж ситуація в родині не має перспективного розвитку, то дитину вилучають і вона має право на отримання статусу для подальшого або усиновлення, або взяття під опіку.
“Дуже запам’яталася мені Надійка. Вона потрапила до нас, коли їй було майже півтора рочка. Кажуть патронатним вихователям: “Не звикайте до діток, бо важко буде з ними розлучатися”. Але ця дитина і досі глибоко сидить у мене в серці. Але, за час перебування крихітки в нашій родині, її мама не виправилася. Тож Надійку всиновила родина із Глухова. Минуло вже майже 2 роки, а ми активно спілкуємося із нею і її новими батьками. Її там дуже люблять. Дівчинка швидко розвивається. Сподіваюся, що і життя її буде теж щасливим”, — поділилася Тетяна Слюсар.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ