До Господарського суду звернулось ТОВ «ЗапорожСпецСплав» до відповідача ТОВ «Ямпільський ливарний механічний завод» про розірвання договору з переробки давальницької сировини та стягнення 250 тис. грн.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач зобов’язувався виконати роботи з переробки сировини (вольфрамова руда) на готову продукцію – (феровольфрам). Позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату в сумі 250 тис. грн, що підтверджується платіжним дорученням, а відповідач зобов’язувався здійснити переробку сировини, але сировину не переробив, повернувши замовнику.

Позивач надіслав на адресу відповідача додаткову угоду про розірвання договору, проте, як на момент звернення позивача до суду з позовом, так і на момент судового розгляду справи, відповідачем зазначену додаткову угоду не підписано та суму попередньої оплати не повернуто.

Оскільки договір на час ухвалення рішення фактично припинив свою дію за строком дії, а відповідач взяті на себе зобов’язання за зазначеним договором не виконав, то сплачені позивачем кошти підлягають поверненню на підставі частин першої та другої статті 1212 ЦК України.

Окрім наведеного, суд також зазначає, якщо відповідач (як підрядник) вважає, що він має право на плату за виконану ним частину роботи та відшкодування збитків, то він не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги щодо стягнення (повернення) з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 250 тис. грн підтверджуються матеріалами справи, а тому визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Поділитися в соціальних мережах