«Квітка», яка лікує людські душі: про військову психологиню Настю Прохорчук і вибір бути корисною там, де найпотрібніше
Анастася Прохорчук – військова психологиня, начальниця групи контролю бойового стресу 17-ої окремої важкої механізованої бригади, капітан. Ця мила 26-річна дівчина (позивний «Квітка») родом із Дніпра.
Свідомий вибір: військовий вуз
У 17-й бригаді Настя з 2020 року, куди потрапила за розподілом після закінчення військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, отримавши фах військового психолога. «Ще задовго до цього, з початком АТО, вже було зрозуміло, що від бойових дій будуть психологічно травмовані люди, – говорить військова. – Адже така травма має п’ять категорій, серед яких – тероризм і війни. Я свідомо обрала шлях, який проходять всі військовослужбовці, аби бути з ними на рівних».
Як зізналася Настя, про її вступ до військового вузу батьки дізналися лише тоді, коли приїхали до доньки на військову присягу (адже наполеглива абітурієнтка ще «пройшла» й до чотирьох цивільних навчальних закладів). Вчорашня випускниця, а тоді у 2016 році – 17-річна дитина – тримала в руках автомат та присягалася на вірність українському народові. «Мама плакала, а тато пишався своєю донею, – згадує Анастасія. – До речі, з початком повномасштабного вторгнення він вже на третій день став на захист нашої країни».
Війна для Насті Прохорчук почалася набагато раніше, ніж 24 лютого 2022 року. Події в країні, які тривають з 2014-го, вплинули на дівчину: вона для себе вирішила, що не буде серед тих, кому байдуже, навпаки – буде змінювати цей світ. Допомагати, підтримувати, робити щось корисне. Бути там, де вона найпотрібніша!
Один випадок із життя юної 11-класниці став знаковим. Тоді дівчина стояла на зупинці, а повз неї до однієї з лікарень Дніпра везли тяжкопоранених із Донбасу. Небайдужу Настю це дуже вразило: «Я тоді подумала: якщо я не можу воювати чи, приміром, рятувати як медик, то чому б не допомагати нашим військовим психологічно? – згадує наша героїня. – Тоді психологія на війні ще не так була поширена. Звичайно, цей шлях тернистий, особливо – для дівчини- офіцера. Навчання у вузі – це правила, розпорядок, самодисципліна. Саме це й досі мене тримає на плаву. Я не хочу, аби мої діти в майбутньому відчували наслідки війни. Хочу, щоб вони бачили маму вдома. Тому продовжую служити в бойовій бригаді».
«Квітка» – талісман для бійців
Військовослужбовиця з 2020 року знаходиться на бойових позиціях без відпусток. Адже завжди має бути поряд зі своїми хлопцями! В рідному Дніпрі буває хіба що проїздом, лише на пару годин. Тож молодша сестричка, яка дуже сумує за Настею, скаржиться їй по телефону, що забула, як та виглядає. Повномасштабне вторгнення застало Анастасію Прохорчук у Донецькій області (населений пункт Спірне). «Ми знаходилися на бойовому чергуванні, відчували, що щось має статися, проте ще не розуміли в яких масштабах, – згадує психологиня. –Тоді вперше в своєму житті спіймала себе на думці, що із цієї історії, мабуть, не вийду живою, знаючи кількісний склад армії окупанта. До того ж тоді у нас був відрізаний зв”язок, не було Інтернету. Але це були лише перші нотки сумніву. Адже наші люди об’єдналися, розпочався спротив. Аж дух перехопило від емоцій!».
В обов’язки начальниці групи контролю бойового стресу входить психологічна допомога військовим: психологічне консультування, визначення психоемоційного стану, реагування на його зміни. Ну і звичайно – добре слово, яке заспокоює, мотивує, зцілює.
«Насправді це дуже великий комплекс завдань, – розповідає Настя. – Ми маємо говорити з хлопцям про стрес, чим він супроводжується, про бойову травму та інше. Люди на першій лінії потребують тебе, і саме ти маєш приїхати до них і поговорити. Є ті, хто переживає панічні атаки, і ти даєш їм якісь прості поради. Комусь треба допомогти впоратися з переживаннями. Хлопці можуть попросити мене про допомогу, навіть просто написавши в Інстаграмі. Це взагалі – не проблема! Я готова допомогти в будь-який момент. Працюю з бійцями, коли вони йдуть на завдання, коли повертаються назад. Важко, неймовірно важко, коли хтось не повертається… Важливо нагадувати, заради чого ми тут стоїмо. Насамперед, за наших рідних. Треба вчити хлопців та дівчат вибудовувати стінку між «війна» і «я є життя», за яке попри все маємо триматися».
У середньому в психологині – 7 консультувань на день, які тривають до години. А інколи й довше. Головне, за словами Насті, вона має не тільки слухати кожного, а й чути. Тільки так може з’явитися відгук на конкретну ситуацію людини. Бувають групові консультації, аби учасники відчули, що подібні емоції може переживати кожен, і це – нормально. «Хлопці між собою говорять: зараз прийде Настя – вона тобі допоможе. Інколи мене запитують: «Дівчино, що ти робиш на війні?!». Адже жінка має народжувати, дбати про родину тощо. Я тут – бо маю тут бути…»
Песик Балу – талісман для «Квітки»
Аби тримати тіло й дух у формі, Настя фізично тренується, працює над собою, а ще їй допомагає відновлюватися її песик Балу породи джек-рассел-тер’єр, який майже завжди поряд. «Це такий ведмедик, який навчає мене життя, – говорить дівчина. – Мені в дитинстві казали, що собака – то велика відповідальність. Коли вже стала дорослою – вирішила, що не потрібно відкладати свою мрію на потім. Чи взагалі буде той час? Якщо ти не проживаєш своє життя зараз – то просто існуєш. Так у мене з’явився Балу. Він маленьким був такий кумедний, схожий на ведмедика. Першою книгою, яку я прочитала ще маленькою, була «Мауглі», тож свого песика я назвала іменем персонажу – ведмедя Балу. Тепер мій Балу вчить мене жити – сьогодні, тут і зараз».
А ще ця тендітна дівчина, як виявилося, вміє керувати танком. За особисту мужність і героїзм, самовідданість, високий професіоналізм, стійкість та рішучість під час виконання військових обов’язків отримала відзнаку «Срібний хрест».
На помсту та жіночу броню: проєкти із сумською дизайнеркою
Як виявилося, у Насті досі не було власної вишиванки. Власниця бренду «СВОЄ» Світлана Волик, яка підтримує наших бійців. не роздумуючи, зробила дівчині подарунок. «Мені надзвичайно приємно, що саме мій виріб стане для дівчини оберегом, – тішиться Світлана. – Дуже багато військових, які отримали свою першу вишиванку від мене. Це авторська робота з лімітованої колекції – яка має назву «ЗСУ». Є в чоловічому та жіночому варіантах».
А до Дня добровольця (14 березня, коли ми спілкувалися) колекція дизайнерки поповнилася чоловічою вишиванкою «Козаки» із символічними елементами незламного українця. Цей унікальний виріб – не просто одяг, а символ волі, боротьби та перемоги. А ще він, як і багато інших робіт майстрині, стане початком доброї справи для підтримки наших бійців. Світлана Волик разом із Настею Прохорчук обговорили деталі запуску лоту для аукціону, виручені кошти з якого будуть спрямовані на потреби бійців 17-ої окремої важкої механізованої бригади.
«Днями в мережі з’явилися жахливі фото із чотирма розстріляними нашими військовослужбовцями з курського напрямку, – ділиться з нами Анастасія. – З двома з них я спілкувалася тиждень тому… Коли ми зберемо лот, то гроші «на помсту» направимо нашому стрілецькому батальйону для придбання FPV-дронів».
Ще один виріб дизайнерки – сукня-вишиванка – теж буде передана на благодійність, аби закупити жіночу броню. Як говорить Настя, жінки на фронті ризикують так само, але захисту мають менше: 70% захисниць отримують бронежилети, що не підходять за розміром, а 6% взагалі не мають броні.
Стандартні бронежилети створені для чоловічої анатомії – тож у бою вони можуть не прилягати щільно та обмежувати рухи. «Наразі Arm Women Now – проєкт з виробництва військової форми для жінок, проводить збір «Сестрам броню», яку закуповують в компанії «Балістика», – розповіла військовичка. –Також ця волонтерська організація проводить благодійні заходи, де можна було б виставити сукню на аукціонний продаж».
Наразі Світлана і Настя працюють над ідеями та варіантами, ведуть перемовини з представниками Arm Women Now. «Це може бути авторський показ у столиці до Дня матері (11 травня), коли мої сукні, в тому числі й нові, одягнуть дівчатка-військові, – ділиться з нами Світлана Волик. – На захід буде наданий лот – вишиванка, яка, приміром, є в одному екземплярі. Виручені кошти підуть на жіночу броню. Ідеї поки що обговорюємо, зокрема й при зустрічах. Відкладати не будемо точно!».
Ірина Чирченко, shans.com.ua
