17 людей в одній кімнаті: Як працює диспетчерська служба “швидкої” в Сумах?
Дзвінки від хворих з усієї області – в один кабінет. 2 лютого виповнюється п’ять років, як оперативно-диспетчерська служба Сумського центру екстреної медичної допомоги почала працювати по-новому.
Світлана Москаленко, фельдшер-диспетчер з приймання викликів, відповідає на дзвінок щодо епілептичного нападу в людини. “Ми повинні дати рекомендації, щоб він не травмувався, щоб його притримували, щось підклали, і чекати нам швидку. Також повинні спостерігати за його станом. Якщо він змінюється, – повинні передзвонити на 103”, – говорить вона.
Світлана працює в диспетчерській службі 4 роки. За зміну приймає до сотні таких викликів. Нині найчастіше чує скарги на серцево-судинні прояви, травми і ті, що пов’язані з коронавірусною інфекцією.
Усі диспетчери працюють в одній великій кімнаті. Одночасно це 16-17 співробітників. Одна зміна може тривати до 12 годин.
Ріта Крючок працює тут три з половиною роки. Спочатку поєднувала роботу з навчанням в медінституті.
“Всі звернення записуються в базу даних. Ми приймаємо виклики й не знаємо, що буде в цих викликах. Кожного разу це нові випадки, нові ситуації, є екстремальні ситуації, де потрібно швидко діяти. Надаємо допомогу, рятуємо життя”, – розповідає вона.
Як єдина централізована служба, диспетчерська почала працювати з лютого 2017 року. Спершу до роботи по-новому долучили бригади Сумського району, а за період з лютого по квітень до єдиної системи поступово додали всю область. Головною відмінністю стало те, що всі дзвінки з районів відтоді приймають в єдиному місці – на базі Сумського центру.
“Раніше всі виклики приймалися на 103 вручну. Зараз все комп’ютеризовано, легше, вже видно, звідки абонент телефонує, записується вся розмова, може, ми щось недослухали, може, якісь проблеми у нас. Ми можемо переслухати”, – розповідає диспетчер Лариса Каратаєва.
Оперативно-диспетчерська служба – це понад 80 працівників: диспетчери, лікарі, інженери-програмісти, медреєстратори. Іноді люди телефонують не з метою викликати медиків, розповідає лікарка-консультант Ангеліна Янченко.
“Деякі люди, що телефонують, не зажди хочуть бригаду. Вони хочуть, щоб їм розказали які ліки як приймати, що робити в певних станах або як звернутися до сімейного лікаря. На гарячу лінію телефонує більшість з приводу того, що у них не спрацьовує додаток “Дія”: пояснюємо, рекомендуємо, куди звернутися”, – говорить вона.
За технічне обладнання, що об’єднує всю мережу, – від серверної до смартфонів, яких, до речі, мають 102, відповідає провідний інженер-програміст Станіслав Карпенко. Він розповів, як усе працює:
“Диспетчер приймає виклик, заповнює документацію і передає її диспетчеру направлення. Він, своєю чергою, передає вільній або найближчій бригаді виклик на смартфон. Використовуємо систему трекінгу, це дуже важливо, оскільки ми постійно контролюємо переміщення бригад, щоб вони 100% виконували свої обов’язки. У нас є 162 трекери на 162 автомобілях”.
Поки не всі пацієнти звикли до реформи диспетчерської служби, – розповідає її очільник Ігор Беседа.
“Раніше майже всі звернення, які поступали на лінію 103, закінчувалися виїздом бригади навіть до тих хворих, які не потребували виїзду. Зараз звернення розподіляють на категорії: критичні, екстрені і неекстрені. Складність роботи диспетчерської служби полягає в тому, що населення, яке звертається до нас, не завжди розуміє диспетчера про необхідність відповідати на всі питання. Це потрібно, щоб ми направили саме ту бригаду, яка необхідна”, – говорить він.
Неекстрені виклики від людей найчастіше спровоковані загостренням хронічних хвороб, розповідає Ігор Беседа. Інколи бригади виїздять і до таких хворих, але потім радять звертатися до сімейного лікаря.