Синдром струшеної дитини: Охтирський лікар розповіла, чому неможна сильно колихати малечу

“Тему даної статті мені підказало саме життя. Нещодавно йшла повз лабораторію, що на вулиці Сумській, біля будівлі стояв молодий татусь з кошиком від дитячого візочка, в котрому була новонароджена дитина. Він інтенсивно гойдав кошик, кружляв його навколо себе. Дитина нібито була на каруселі і у гойдалці одночасно. Я підійшла, представилася як педіатр, спробувала пояснити, що так можна зашкодити малюку. Реакція була неадекватною “Ідіть, куди йшли!”, – розповіла завідуюча кабінетом “Клініка дружня до молоді” КНП ОМР “Охтирська ЦРЛ” Ганна Мучник.

– Синдром струшеної дитини… Він зустрічається у дітей, котрих батьки намагаються заспокоїти або надто бурхливо граються з ними.

Під час карантинних обмежень зростає рівень стресу у батьків новонароджених та членів їхніх сімей. Батьки недосипають, накопичується втома, от і втрачають контроль над інтенсивністю струшування дитини. Струшують її з метою заспокоїти і не мають і трішки інформації про шкідливість таких дій, а вони є не чим іншим як насильством над малюком, що призводить до ушкодження мозку.

Американська академія педіатрії виявила близько 1300 випадків синдрому струшеної дитини. З них 20% помруть передчасно, 80% залишиться з інвалідністю.

В Україні відсутня офіційна статистика щодо кількості випадків синдрому струшеної дитини. І хоча є інформація, що в пологових будинках України потрібно запустити освітню програму для матусь про запобігання цього синдрому, але на сьогодні це малоймовірно.

Синдром струшеної дитини – це комплекс негативних симптомів травм головного мозку, що виникають внаслідок інтенсивного струшування. Зазвичай зустрічається у новонароджених, але може бути і у дитини до 1,5-2 років. Цьому є пояснення: недостатньо розвинуті м’язи шиї, вікові особливості черепа, мозкових судин, шлуночків мозку, відносно велика кількість рідини в речовині головного мозку, – все це підвищує ризик травми внаслідок прискорення – гальмування.

При сильному струшуванні може відбутися навіть відрив спинного мозку на рівні стовбуру, розрив судин і нервів, крововилив в мозок чи сітківку ока.

Струшування з меншою силою призводить до порушення функції життєво важливих центрів у стовбурі головного мозку, як наслідок зупинка дихання, набряк мозку.

Синдром струшеної дитини – не завжди ознака знущання над нею, але завжди є проявом жорстокого поводження. Даний стан  може виникнути під час гри з малюком, коли доросла людина інтенсивно підкидає малюка або під час дорожньо – транспортної пригоди, коли малюк не був зафіксований у своєму кріслі.

Найчастіше після струшування наслідки нефатальні, але майже ніхто не пов’язує їх з інтенсивним струшуванням. Люди намагаються дати якісь свої пояснення таким симптомам, як – от: блювання, дратівливість, судоми, непритомність, поганий апетит, невміння смоктати. Наслідки можуть бути відтерміновані: порушення зору, сліпота, вади слуху, порушення мови, дитячій церебральний параліч, розлади поведінки, труднощі в навчанні тощо.

Батьки, зазвичай, звертаються до лікаря, але не пов’язують скарги з наслідками трясіння. Медичні працівники можуть бути необізнаними про синдром струшеної дитини і скарги пояснюють як прояви вірусного захворювання, розладами травлення, запальними захворюваннями мозку тощо.

Профілактика такої страшної біди, як синдром струшеної дитини проста: обізнаність батьків, членів родини щодо наслідків струшування дітей, навчання дорослих заспокоювати немовля, вміти самим стримувати свою злість.