Ми живемо, рахуючи секунди до чергового прильоту, — мер Білопілля
За 10 кілометрів від державного кордону України з російською федерацією розташовано стародавнє місто Білопілля, що постійно потерпає від обстрілів російських загарбників.
Що пережили від початку широкомасштабної агресії росії мешканці мальовничого містечка та чим живуть білопільці, перебуваючи у постійній небезпеці, кореспондент АрміяInform дізнався від міського голови Юрія Зарка.
— Юрію Васильовичу, Білопільська громада має понад 40 кілометрів спільного кордону з російською федерацією, власне саме місто за 10 кілометрів від росії постійно потерпає від ворожих обстрілів. Розкажіть, будь ласка, як часто росіяни обстрілюють місто та інші населені пункти громади?
— Обстріли розпочалися практично з першого дня широкомасштабної агресії. Перше руйнування на території міста було дещо символічним: 7 березня 2022 року ракетами ворог атакував наш телеретранслятор. Внаслідок обстрілу зник сигнал телебачення та радіомовлення, було пошкоджено інтернет та зв’язок. Білопільщина на той час перебувала в частковому оточенні. Вочевидь, таким чином ворог намагався інформаційно «відрізати» нас від центру країни, посіяти паніку і змусити повірити в байки про «Київ за три дні». Зазначу, що відтоді наш ретранслятор обстрілювався неодноразово. Від ворожих ударів потерпає більшість населених пунктів нашої територіальної громади. Про деякі села, такі як Волфине, Атинське, можна сказати, що вони повністю знищені.
Для завдання ударів по нашій території ворог використовує практично весь спектр наявного у нього озброєння, починаючи від стрілецької зброї, танків, артилерії, авіації і закінчуючи керованими авіабомбами. Також росіяни застосовують і нові зразки озброєння.
Щодо інтенсивності обстрілів, то їхня кількість лише збільшується. Якщо рік тому могло бути кілька обстрілів на місяць, то сьогодні ми маємо кілька обстрілів на добу. Під час одного обстрілу може бути від одного і до декількох десятків «прильотів». Тобто це тисячі одиниць снарядів, ракет, авіабомб тощо.
Інколи обстріли бувають такими інтенсивними, що просто збиваєшся з ліку. Мешканці громади давно навчилися розрізняти за звуком, з чого по нас гатять з того боку. Ми живемо, рахуючи секунди до чергового прильоту.
— Скільки об’єктів інфраструктури громади зазнали пошкоджень?
— Наразі маємо майже тисячу пошкоджених об’єктів. Деякі з них зазнали незначних пошкоджень, деякі знищені повністю або не підлягають відновленню. Від ворожих обстрілів потерпають заклади освіти, культури, лікарні, об’єкти критичної інфраструктури, пам’ятки історії та архітектури.
До прикладу, село Іскрисківщина — це той класичний приклад, коли в населеному пункті не залишилося нічого живого. Увесь історичний центр села практично знищено. Школа, дитячий садочок, майстерня, пошта, магазин, вище професійне училище, гуртожиток, старостат, фельдшерсько-акушерський пункт, дерев’яна церква, збудована меценатами Терещенками, та інші об’єкти. Постійно обстрілюються житлові будинки. Нещодавно зруйновано некрополь родини Терещенків, у якому поховано не лише одного з найвідоміших та найбагатших людей тогочасної російської імперії Івана Терещенка, а й його родича генерала російської армії Саранчева та його родину. Поруч розтрощено Меморіал загиблим у 1941-1945 роках. Це про так зване збереження спільної пам’яті, про яке так «турбувався» ворог і яку хотів «зберегти», напавши на нас.
У селі Павлівка зруйновано одну з найновіших шкіл громади, будинок культури, аграрні підприємства. Село Волфине вщент зруйноване, там не залишилося жодної людини й уцілілої будівлі. Знищено пам’ятку архітектури залізничний вокзал Волфине, збудований у 1912 році.
Що стосується власне Білопілля, то в самому місті знищено будівлю Національної поліції, один із корпусів 4-ї гімназії, їдальню 5-ї Білопільської гімназії, сервісний центр пенсійного фонду, пошкоджено міську лікарню, магазини. Кілька разів ворог завдавав ударів по ретранслятору, вимикався зв’язок, телесигнал, інтернет. Так само страждають житлові будинки, водогони та інші об’єкти інфраструктури. Проте будь-які руйнування не сумісні з найбільшими втратами — загибеллю людей. З початку агресії росії через ворожі обстріли у громаді загинули 10 мирних жителів, з них двоє дітей.
Усі знищені чи пошкоджені будівлі не були військовими об’єктами, і жодного військового там не було, хоча ворожа пропаганда поширювала інформацію про «знищений склад НАТО». Якщо в початковій школі і був склад, то лише з дровами, які заготовили на зиму. Ворог усіма доступними йому засобами намагається змусити нас залишити нашу землю, залякати, викликати паніку. Класична поведінка терористів…
— Як будете відбудовувати Білопільщину?
— До початку широкомасштабної агресії ми розробили стратегію розвитку громади на 50 сторінках. Мали багато пропозицій як від вітчизняних інвесторів, так і від іноземних. Були зроблені вже перші кроки щодо програми енергозбереження, розвитку агробіснесу та соціальних програм. Утім 24 лютого 2022 року було зруйновано всі плани, які зараз повністю перероблюємо. Взимку цього року ми розробили стратегію відновлення, яка міститься на 80 сторінках. Проте з огляду на постійні зміни в обстановці вона вже втратила свою актуальність. Отже, нам доведеться писати нову стратегію відновлення, але вже після перемоги. Проте вже зараз заручаємось підтримкою іноземних партнерів, різних фондів, а головне — підтримуємо віру людей в нашу перемогу і можливість відновити наші території.
Усе залежить від результатів, яких ми досягнемо і на фронті, і в політичному житті, і в безпековій ситуації. На сьогоднішній день ми змушені констатувати, що в нас є значні демографічні втрати. Велика кількість людей були змушені покинути свої оселі, і не факт, що всі повернуться до рідних домівок.
Найбільшою проблемою є військово-політичні процеси у наших «заклятих сусідів». Якщо росія продовжить рухатися по своєму теперішньому вектору розвитку — вектору загарбницьких війн, геноциду щодо сусідніх народів, то нам доведеться забути про всі наші амбітні плани. Якщо раніше ми планували побудувати на нашій території об’єкти так званої зеленої енергетики, то зараз жоден серйозний інвестор не вкладе гроші в такі коштовні проєкти. Прикро, проте сьогодні нам залишається тільки розвиток аграрного комплексу. Утім ми максимально намагаємося зберегти всю існуючу інфраструктуру, ремонтуємо укриття, адже головним завданням залишається збереження життя наших людей.
Фото автора та з фотоархіву газети «Білопільщина»