Місто велосипедистів без мобільного зв’язку: як люди живуть у Білопіллі

Місто Білопілля щодня зазнає російських ударів. Армія РФ б’є по місту та навколишніх селах артилерією, КАБами, FPV-дронами, «Молніями» і «шахедами». Попри це, багато мешканців залишаються вдома. Журналісти Суспільного побували в місті й поговорили з його жителями.

«На сьогодні нас дістають і FPV-дрони, і “молнії”, “шахеди”. Все, що можуть нам наші так звані сусіди закинути, вони все закидають, все летить», — каже Володимир Відуєв, заступник Білопільського міського голови.

Він уточнив, що напередодні з 08:00 до 12:00 в Білопіллі зафіксували чотири влучання. Це були FPV-дрони та «Молнії». КАБи, за його словами, того дня влучали по сусідній громаді.

«Місто не заблоковане»

Відуєв не вважає, що Білопілля перебуває в повній блокаді. Проте, за його словами, близькість до кордону впливає на роботу комунальних закладів, на працевлаштування загалом і на життя мешканців.

Найбільше проблем із транспортом. За словами Відуєва, автобусне сполучення Суми – Білопілля відсутнє. Залізничне сполучення скасували. По місту люди пересуваються на велосипедах.

«Ну, люди самоорганізувалися, доїжджають на попутному транспорті. Якщо їде транспорт із міської ради, допомагаємо маломобільним нашим стареньким доїжджати», — сказав Відуєв.

Нині російські дрони особливо стежать за трасою Білопілля – Суми. Щоб не потрапити під удар дрона, заступник міського голови радить добиратися до міста об’їзною дорогою.

Люди самоорганізувалися й доїжджають попутним транспортом. Якщо в Сумах чи на трасі їде транспорт міської ради, маломобільним літнім людям допомагають доїхати.

У місті немає мобільного зв’язку, а з банківськими послугами теж проблеми. Відуєв розповів, що люди, які отримують пенсії, соціальні виплати чи зарплату на картки, або організовуються самі, або звертаються до міської ради. Пенсії отримують у Сумах і привозять у Білопілля, а потім видають мешканцям.

Магазини в місті працюють. Відуєв зазначив, що їх тримають місцеві підприємці, які ризикують життям, але забезпечують мешканців усім необхідним.

Зруйновані домівки

Місцевий житель Микола розповів, що російський КАБ влучив біля під’їзду, коли він був у квартирі. Його оглушило, а в помешканні все розбилося. «Тепер квартира не підлягає ремонту», — каже чоловік.

Мешканка Ганна Чистякова розповіла, що поблизу її під’їзду снаряд влучив у землю. Вона з сусідами якраз спустилася в укриття. Коли жінка повернулася додому, її діти допомогли відремонтувати квартиру.

Ганна Чистякова зізналася, що до обстрілів звикла. «Коли чуємо такий гуркіт, одразу кудись ховаємося — і все. І чекаємо, поки цей гуркіт припиниться», — каже вона. За її словами, одного разу над дорогою біля дитячого садка й стадіону завис дрон, а потім відлетів.

Переселенці з Іскривщіни

Михайло Сторожок з дружиною Галиною евакуювалися до Білопілля з Іскрисківщини. Чоловікові 73 роки. За його словами, рідне село майже повністю зруйноване. «Ми бомжі. Ми з Іскри. В Іскрі нема нічого. Наш дім розбили повністю. Все село розбили, спалили. Нема нікого, всі повтікали», — розповів він.

Окремо він розповів про день, коли разом із другом поїхав забирати речі. По них вдарив КАБ. Друг загинув, а сам чоловік дістав поранення ноги й лежав у лікарні в Сумах. Вони їхали на маленькому тракторі, а друга вдарило так, що йому відірвало ногу. «Він мене питає: “Де нога?”. Знайшов його ногу на другій стороні трактора», — згадує Михайло Сторожок. Сам він сидів на причепі й міг ходити.

Літня пара розповіла, що в Іскрівщині в них було дві хати, обидві не просто зруйновані, а й спалені. До Білопілля вони приїхали оформлювати документи. За словами чоловіка, їх відправляють з одного місця в інше, і ходити доводиться пішки: «Хіба ж мені пішки ходити на старості?».

Із продуктами в переселенців, за словами Михайла Сторожка, непросто: хліб привозять двічі на тиждень, у середу й суботу. Подружжя бере три буханки, одну з них кладе в морозилку, щоб потім дістати свіжою.

«Хоч якась копійка, щоб було на хліб»

Чимало мешканців не збираються їхати з Білопілля. Пані Вікторія розповіла, що вони вже евакуйовувалися до родичів, але там ситуація не краща. «Нас по Україні всюди б’ють. І хто знає, де безпечніше», — каже вона.

Олександр, який також живе в Білопіллі, розповів, що вивіз пасіку з села Кисла Дубина, де «розбито все». Те, що вціліло, він перевіз на край Білопілля. Їхати з міста чоловік поки не планує: «Поки дах над головою є, поки ні. Як уже не буде де жити, будемо дивитися». Чоловік каже, що він інвалід війни, без ока, а дружину вже поховав. Він радить не падати духом і не панікувати.

Мешканці міського базару розповіли, що намагаються жити звичайним життям. Одна з жінок каже, що вони виходять торгувати тим, що вирощують, щоб заробити гроші.

«Хоч якась копійка, щоб було на хліб».

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ - там ми даємо оперативну інформацію