На «Охтирському КХП» виплачено 5 млн. гривень заборгованості по заробітній платі
Важко уявити затишок родинного кола без аромату свіжовипеченого домашнього хліба. А якщо ще отой духмяний окраєць здобрити маслом, то життя вдалося. Таку сімейну ідилію важко уявити без комплексної роботи підприємств аграрного сектору. Виробники сільськогосподарської продукції, комбінати хлібопродуктів та хлібозаводи невпинно працюють, аби українці їли смачний, свіжий, а головне, корисний та поживний хліб. Охтирці в цьому плані поталанило, адже вже понад 22 роки в центральній частині міста працює державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів».
Дане підприємство надає послуги з перевалки зернових та олійних культур, таких як кукурудза, пшениця, ячмінь, жито, насіння соняшнику, сої, виробництво високоякісного житнього борошна, гранулювання пшеничних висівок. Однак в минулому році над КХП зібралися «сірі хмари» з проблем, які виникли через недалекоглядні кадрові рішення Державного агентства резерву України. Тільки уявіть собі, що за півроку на підприємстві було змінено сім керівників. В цей же час виникла заборгованість із зарплатні, податків та плати за енергоресурси. І така нестабільність зовсім не сприяла економічному потенціалу підприємства. І невідомо, чим би закінчилася дана історія, якби Охтирський КХП не отримав фахового керівника, в якого за плечима чималий досвід роботи та довіра поклажедавців.
Наприкінці квітня поточного року за результатами чергового конкурсу посаду директора ДП «Охтирський КХП» отримав Олександр Миколайович Полінський. Аби з’ясувати, чи вдалося новому керівнику якісно вплинути на роботу підприємства, журналіст «ОхтиркА online» поспілкувався з ним особисто.
Розкажіть, будь-ласка, нашим читачам про ваш професійний досвід.
– У 2002 році я став директором «Хлібної бази 78 ДАК Хліб України». Підприємство дісталося мені у занепаді, з величезними боргами. Проте за сезон мені вдалося збільшити обсяги зберігання зернових з 2,6 тис. т до 127 тис. т. А це немало- небагато – 35 залізничних рухомих складів пшениці, кукурудзи і соняшника.
У 2004 році міністр призначив мене директором Аграрної біржі, яку я створював з нуля. З 2006 року працював заступником голови правління Державної акціонерної компанії «Хліб України». Згодом Прем’єр-міністр призначив мене першим заступником голови правління ДАК «Хліб України».
В якому стані Вам дісталося підприємство в Охтирці?
– У критично тяжкому фінансовому стані. Була значна заборгованість із заробітної плати, а також зі сплати податків та рахунків за енергоносії. Постійна зміна керівників, зменшення об’ємів заготівлі зернових культур торік та наявність дебіторської заборгованості, зокрема Державного агентства резерву України за збереження матеріальних цінностей за 2020 рік, не кращим чином позначилася як на економічному потенціалі, так і на діловій репутації підприємства.
Чого Вам вдалося досягти за 8 місяців роботи на посаді?
– Найголовніше, ми повністю погасили борги із заробітної плати в сумі понад 5 мільйонів гривень. У цьому питанні моя позиція чітка – в першу чергу виплати отримують працівники елеватору, лабораторії, млину, складів, а потім лише адміністрація. У перші місяці своєї роботи я взагалі відмовився від зарплатні до того часу, доки підприємство не почало отримувати прибуток. Також було виплачено податків на суму понад 600 тис. грн. Погашені борги за газопостачання та електроенергію.
Чи відбулися кадрові зміни?
– Так, без цього не обійшлося. На початку моєї роботи я провів кадрову чистку, звільнивши головного інженера, головного бухгалтера та її заступника, економіста. Призначив на вакантні посади фахових спеціалістів, в командній роботі з якими ми зараз знаходимо можливість продовжувати діяльність підприємства з мінімальними витратами, в тому числі зберігаючи кількісний склад штату. Також намагаємося повернути довіру виробників сільськогосподарської продукції, яка була втрачена в тому числі й через оприлюднення інформації про розслідування НАБУ.
В якому фінансовому стані підприємство зараз?
– За досить короткий проміжок часу мені вдалося налагодити співпрацю з сільгоспвиробниками, виступивши гарантом виконання договірних зобов’язань. А це у свою чергу дало нам змогу завантажити елеватор і млин сировиною та отримувати стабільний дохід від наданих послуг по зберіганню та переробці зерна.