Соломко Юрій Миколайович народився 25 червня 1975 року в місті Шостка. З дитинства ріс спокійним і життєрадісним хлопчиком. Під час навчання в загальноосвітній школі № 1 захоплювався плаванням. Взимку він був активним відвідувачем басейну, а влітку обожнював подорожувати на річки та озера Шосткинщини. Юрій дуже любив місцеву природу, отримував велику насолоду від прогулянок лісом, рибалки. Зазвичай саме хлопчик Юра виявлявся найспритнішим і найрезультативнішим, яка б не була компанія грибників і рибалок. Він пишався власним уловом, а з лісу приносив найбільше грибів і ягід. Згодом юнак серйозно зацікавився технікою. Саме тому після отримання середньої освіти він вступив до Сумського державного університету, за спеціальністю «інженер-механік». Довчитися не довелося, і через рік (1993) юнак був призваний на строкову службу. Після повернення Юрій вирішує здобути затребувану професію та отримати спеціальність механіка. Його мрія збулась після заочного навчання у Шосткинському хіміко-технологічному технікумі.

Працював у Шосткинському відділенні Державної служби охорони при МВС України в Сумській області, потім – караульним служби в ШВК-66 та на місцевому підприємстві. Його пам’ятають як енергійного, відповідального та порядного чоловіка. «Завжди дотримувався своїх слів, ніколи не підводив», – згадують рідні. 2001 рік став одним з найважливіших для Юрія. Він зустрів свою кохану Марину, яка в майбутньому стане йому дружиною. У 2009 році у сім’ї народився синочок Артем, якого батько неймовірно любив і пишався ним. Міцна родина, взаємна любов і повага стали для чоловіка життєвою опорою та душевною підтримкою. Він намагався ніколи не розлучатися з дружиною та сином надовго… Все змінилося з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів.

Юрій Миколайович став на захист Батьківщини у квітні цього року, був стрільцем аеромобільної роти. За спогадами керівництва, за час проходження служби він зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Військові обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед бойових побратимів, мав високий рівень мотивації до служби. У коротких розмовах з рідними Юрій ніколи не жалівся, намагався підтримати близьких людей. 9 жовтня він зателефонував своїй дружині востаннє. Говорив, як ніколи, дуже довго…

«Наче відчував і прощався», – зі сльозами говорять рідні. Наступного дня Соломко Юрій Миколайович загинув на території Запорізької області, виявивши мужність і стійкість, вірність військовій присязі та рідній Україні.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах