Найвідоміший марафонець Сумщини Євген Глива: “Ультра – це завжди непередбачуване випробування…”
Про Євгена Гливу напевно чув кожен, хто бодай трохи цікавиться бігом. Ультрамарафонець з Сумщини вже не один рік поспіль підіймає прапор України на подіумах престижних Європейських ультрамарафонів у Італії, Швейцарії, Бельгії, Німеччині, Польші, а також у пекельній багатоденці, яка проходить в пісках Оману (Oman Desert Marathon).
Цього року, Євген досить вдало розпочав свій змагальний сезон посівши друге місце в 58км ультразабігові навколо озера Тразімено, який проходив у середині березня в Італії. Після повернення в Україну Євген погодився дати невеличке інтерв’ю для time2trail.
– Євгене, у своїх попередніх інтерв’ю Ви говорили, що потрапили в біг, досить випадково, коли на уроці фізкультури Вас змусили бігти крос. Ви тоді перемогли. Яким був Ваш шлях далі? Ви почали тренуватися у тренера, спортивній школі?
– Ні, після того випадку я ще пробував себе у футболі, а вже потім – зайнявся легкою атлетикою. Тренувався я самостійно, лише коли навчався в університеті, трішки займався і консультувався у Сергієнко В.М.
– У кожного – своя історія захопленням ультрабігом. Розкажіть Євгене, як Ви потрапили в ультрамарафони? Коли зрозуміли що це – саме Ваш формат?
– Мій перший старт в ультрамарафоні – це участь на 100км в місті Молодечно, Білорусь. Ці змагання проходили в манежі з колом 200м, тож довелось пробігти 500 кіл(!). До цього максимальна дистація, яку я долав була 42км. Тим не менш, відразу в дебютній для себе сотці я здобув перемогу з результатом 7 годин 35 хвилин.
-Далі було знайомство з Реєром Олександром Есперовичем, який на той час займався ультрамарафоном в Україні. Якщо бути об’єктивним, то Реєр є моїм вчителем. Саме він відкрив спортивний світ для мене.
– Ось такі незначні початкові успіхи в ультрадистанціях і визначили мій подальший спортивний напрямок. Адже тотальна корупція у класичних видах легкої атлетики – не дасть так розвиватися і досягнути успіху, як у гірському, ультрамарафонському та шосейному бігові.
– Скільки вже набігали ультра? Яка найдовша ультрадистанція, яку доводилося долати?
– Якщо ультра вважати все те що більше марафону (42км 195м) то з 2008 року, коли я пробіг свою першу сотку, і по сьогодні набігав вже більше 30 ультразабігів це точно.
Про тренування
– На своїй фейсбук-сторінці Ви писали, Євгене, що за січень, наприклад, набігали 1003 км. Це в середньому – по 32км щодня (!) А як виглядає Ваш «стандартний» тиждень в базовий період?
– Біг, біг і ще раз біг. Це і біг по рівному, біг по гірках. Саме тоді закладався фундамент на сезон. Тоді потрібні були об’єми, зараз робота трохи інша.
– Зрозуміло. Розкажіть, Євгене, про свій режим дня: коли прокидаєтеся, коли тренуєтеся, коли тренуєте.
– О 8-9 прокидаюся, легко снідаю і – на тренування. Після пробіжки: душ, ще один прийом їжі та відпочинок. З 15:00 провожу тренування в дитячо-юнацькій спортивній школі (ДЮСШ). З 19:00 – вечір у колі сім’ї.
– Як підводитеся до змагань на ультрадистанціях?
– Зменшенням кілометражу.
– А як відновлюєтеся після?
– Відновлення включає сон, масажі та налягання на вуглеводи і білки.
– Ви самі складаєте собі тренувальний план? Чи консультуєтеся з кимось?
– Так, тренувальний і змагальний графік складаю самостійно. Так вже сталося що майже всю свою бігову кар’єру в мене немає тренера в загально прийнятому сенсі цього слова. Я багато читаю, шукаю інформацію в інтернеті, всі свої тренування за ці роки записую у записник – дистанція, час, швидкість, відчуття, що поїв перед тренуванням, як відновлювався після. Потім все це аналізую та вибираю, що саме для мене працює краще.
– А чи доповнюєте Ваші тренування кростренінгом: велосипедом, басейном?
– На жаль – ні. Лише біг і відвідування тренажерної зали в зимовий базовий період.
– Чи багато приділяєте уваги силовим тренуванням?
– Тільки взимку. Взагалі, великі м’язи для ультрамарафонців більше заважають ніж допомагають. Це ж треба буде по дистанції нести всі ці кілограми. А в тренажерній залі більше уваги приділяю зміцненню зв’язок та суглобам. Тим більш мені це після операції на ахіловому сухожиллі потрібно робити щодня.
– Зважаючи на особливість забігу в пісках – чи тренуєтеся бігати з наплічником чи додатковою вагою?
– За 2 тижні до старту стараюся 3-4 рази пробігтися з рюкзачком, і все. А так, протягом всього року, коли бігаю до спортивної школи на тренування, де я працюю тренером, прихоплюю з собою наплічничок зі змінним взуттям, одягом і водою.
– Чи використовуєте у підготовці забігання сходами?
– Мені вистачає гірок 🙂
Психологія ультра
– Зараз біг на довгі дистанції набуває все більшої популярності в Україні. Тим, хто хоче бігати ультрамарафони, окрім фізичної підготовки на які ще аспекти підготовки слід звернути увагу при тренуваннях?
– Психологія. Як на мене результат в ультра на 90% залежить від психології. Тому, регулярний довготривалий і монотонний біг – дасть позитивний результат для підготовки до ультрамарафонів.
– Не знаю щодо відсотків але цілком з Вами погоджуюся, що психологія в ультра є вирішальним фактором. А поділіться досвідом, як Ви, Євгене, психологічно налаштовуєтеся на гонки?
– Намагаюсь відволіктися, думати про щось інше…
Загалом, якщо ти готовий психологічно, то чи це будуть гори, чи піски або ж спека – не має різниці. Основне – треба бути готовим. Чим жорсткіші, важчі тренування під час підготовки – тим легше на змаганнях.
– А чи можете навести кілька прикладів Ваших «жорстких» тренувань?
– Ну, моє улюблене це – фартлек, біг зі змінним темпом, «смикання» по дистанції, як в народі кажуть, а потім ще фінішне набігання.
Ще одне з улюблених важких тренувань – гірки, коли треба бігти одним темпом як згори, так і вгору.
Харчування
– Чи дотримуєтеся якоїсь особливої дієти?
-Ні! Ні в чому собі не відмовляю.
– А яка Ваша улюблена страва? Поділіться рецептом своїм чи дружини 🙂
– Ой! ( задумався) Хоча – курка-гриль.
Хобі
– Євгене, скажіть, а які маєте хобі, захоплення?
– Мої хобі та професія – це легка атлетика.
Спортивна кар’єра
– Євгене, розкажіть трохи про свою спортивну кар’єру. Коли почали виступати як професійний спортсмен?
– Та я не зовсім професійний спортсмен, адже поки що працюю тренером у ДЮСШ.
– Ага, зрозуміло 🙂 А чи давно тренуєте?
– Треную з 2005 року, коли почав працювати в ДЮСШ.
– Серед своїх здобутків – які зараз вважаєте найбільшими?
– 1. перемога в Swiss Alpine Davos 78km
2. 2 місце 100km Del Passatore і пустеля
– Наскільки складно чи легко професійному атлету в Україні знайти спонсорів?
– Цією справою у мене займається Юрій Шаповалов, за що я йому дуже вдячний. Людина знає, що робить! Зараз ми співпрацюємо з Adidas, тож в мене є необхідне екіпірування. Минулого року перед Оманом мою підготовку підтримав металургійний комбінат «Запоріжсталь». Зараз ми дійшли згоди по подовження співпраці на весь 2018 рік. «Запоріжсталь» надасть допомогу в підготовці до змагань та участі в низці змагань. А я залюбки допоможу комбінату в тренуваннях їх корпоративної команди при підготовці до “Zaporizhstal Half Marathon” та інших змагань.
– Чи працює система спортивних агентів в Україні чи кожен спортсмен вирішує питання самостійно?
– В футболі, баскетболі, тенісі агенти звісно є. Легка атлетика трохи інша історія, тим більш в Україні. Хоча разом з Юрієм ми намагаємось привернуту увагу і до бігунів. Головне що потрібно розуміти шукаючи партнерів (не люблю слово спонсор), що співпраця має бути взаємовигідною і для спортсмена і для компанії яка мене підтримує.
– Ясно, тобто шанси у талановитих і наполегливих спортсменів є. Доречі, Євгене, чи тренуєте зараз, окрім підростаючого покоління у ДЮСШ, бігунів любителів?
– Ні, мені вистачає ДЮСШ. В мене тренуються діти, яких я знаходив буквальному сенсі слова, майже на вулиці. І це діти з найближчих сіл. Мені дуже цікаво захопити дитину бігом, спостерігати за прогресом.
– Які цілі ставите на найближчі кілька років? Можливо, є старти, які хотіли б пробігти?
– Не будемо загадувати! На цей рік план бажаних стартів складений, перш за все буду дотримуватись його. План доволі амбітний, є місяці де по два старти з різницею в 2-3 тижні.
– Наразі, Ви бігаєте в основному «шосейні» ультра або ж у пустелі. Чи пробували інший формат? Ультратрейли в горах?
– Звісно! Я бронзовий призер з результатом 9:45:10 на 100km гонці 7 Dilin в Польші з набором 4500 м. Переможець того ж ультра в Давосі, де треба було бігти через перевал 2700 м і в очах не те що двоїлося, а і троїлося, коли біг на такій висоті.
– А чи цікаво Вам було б позмагатися на UTMB?
– Зовсім не цікаво.
Про популяризацію бігу, бігову культуру
– Євгене, давайте поговоримо трохи про популяризацію і розвиток біга в Україні. Ви працюєте в ДЮСШ вже більше десяти років, які є здобутки підопічних за цей час?
– Так, за ці роки є як призери, так і чемпіони України.
– О, вітаю! Подальших Вам та Вашим вихованцям успіхів!
– Дякую!
– А що б Ви порадили тим батькам і дітям, які хочуть пов’язати своє життя з легкою атлетикою?
– Терпіння і ще раз терпіння! У жодному разі не чекати і не сподіватися на те що результати прийдуть самі по собі. Якщо заняття легкою атлетикою приносять задоволення – вперед!
– Євгене, Ви часто буваєте закордоном, а який корисний досвід, практики розвитку масового та професійного спорту, варто було б перейняти нам?
– Так, мабуть я дуже часто буваю за кордоном, але то необхідно. Як краще і як потрібно розвивати спорт на те є відповідні люди, які займають відповідні посади. Я ж – бігаю, треную і кайфую! Але якщо хтось знаючи мою історію як я почав бігати, теж вийде на доріжку чи шосе, я буду тільки радий!)
Зрозуміло. Без сумніву – отримувати кайф від того, чим займаєшся – це найголовніше 🙂
– А розкажіть, доречі, куди їздите на спортивні збори? Як багато часу там проводите протягом року?
– На збори їжджу в українські Карпати і до Італії. Взимку цього року, спробував провести збори у Туреччині. Мені потрібно було готуватися до традиційного старту в Італії (Strassimeno 2018), а погода у нас була така що жодного шансу це зробити не було. Тож я «псіханув», взяв квитки до Туреччини і полетів туди на 3 тижні. Дуже сподобалося! Тим більш, що і результат в Італії отримав хороший – 2-е місце на дистанції 58км. Загалом, виходить 3-4 виїзди на рік, в середньому по 3 тижні.
Про пустелю
– І все ж, Євгене, найбільше Вас знають як призера пустельної багатоденки Oman Desert Marathon. Розкажіть – як Ви потрапили на цей забіг вперше?
– Все досить просто. Організатори марафону через групу у фейсбуці запропонували відвідати цей забіг. Авантюрно і не розуміючи, що і як – я погодився. Дебют в цьому старті у мене вийшов не такий успішний, як перша сотка, але «затягнуло» – не менше. Захотілося реваншу на змаганнях наступного року аби довести, що місце, яке посів на першому старті, не відповідає моєму рівневі.
– Чим приваблює Вас пустеля? Чим вона для вас особлива?
– У пустелі особливий мікроклімат. Перебування у пустелі – це пізнавання зовсім іншого життя, а також звичаїв. Тим більш формат змагань в Омані не схожий на будь-які інші змагання де я приймаю участь. Пустеля, це справжнє випробування себе. Багато хто туди приїздить щоб хоча б пройти всю дистанцію пішки. Але для мене важливо щоб ще й прапор України був на подіумі).
– До речі, український прапор єдиний з європейських прапорів що був на подіумі за 6-ти річну історію цих змагань.
– Ого, виходить, за всю Європу “віддуваєтеся”:)
– А чи не плануєте взяти участь у ще одному відомому пустельному марафоні –Maratones des Sables?
– Так хотілося б, але я не готовий з декількох причин. Перш за все, це дати проведення. Des Sables проходить на початку бігового сезону, в квітні. Дистанція в Марокко настільки виснажлива що відновлення після цього старту займе декілька місяців. А ще там є так штука… ну знаєте, як в футболі є «домашнє суддівство». Організатори всіляко допомагають африканським бігунам, то ж виграти або навіть зайти на подіум шансів мало. Там потрібно бути сильнішим за місцевих бігунів (які дуже високого рівня, тим більш тренуютьмся в ціх умовах кожного дня) навіть не на дві голови, а на три-чотири. Звісно, колись я прийму участь в Des Sables, але тоді коли плани на сезон будуть не такими насиченими як зараз.
– Наскільки часто в пустелі трапляються непередбачувані ситуації (укус скорпіона чи змії, блукання і т.п.)? Чи траплялися подібні чи інші незвичайні ситуації з Вами під час етапів пустельного забігу в Омані?
– Оманський ультрамарафон в пустелі не дуже старий, тому, слава Богу, таких ситуацій поки не траплялося. До того ж, й рівень організації дуже високий, тож заблукати практично не можливо. Хоча й такі випадки були. Але все обійшлося без єкстримального єкстриму)))
– Як підтримуєте сили? Що їсте під час багатоденки у пустелі?
– Загалом, 6 днів на кашах, вермішелі та дитячому харчуванні. Крім того – їм шоколадки і гейнер.
– Шоколад? Не уявляю, як зберігати шоколад за тих умов, що у пустелі. Ви його їсте-п’єте «розплавленим»? Чи ж є якісь лайфхаки?:)
– Шоколад в основному їм вранці з кавою – за нічної температури він встигає затверднути. А так, звичайно, за пустельної спеки шоколад по сто раз змінює форму, тож вдень він у звичайному пакеті лежить, я його не чіпаю.
Для тих, хто хоче бігати ультра…
– Євгене, а от для тих, хто хоче бігати ультра – що б Ви порадили? Які якості вартує тренувати, на що – звернути увагу?
– Від «суточніків» чув про один цікавий вид тренування. Сісти за стіл на якому шоколадка і вода, тупо сидіти і дивитися, не розмовляти. Хто довше витримає, не виходячи з-за столу – той і переміг. Може нехай хто спопробує і потім скаже свій рекорд і як воно. Я не пробував!:)
– Ото й справді – серйозне випробування!:))) І на останок, Євгене, скажіть, що для Вас – ультрабіг?
– Ультра – це завжди непередбачуване випробування. Як би ти не готувався, який би не був готовий – все рівно не знаєш як закінчиться гонка. “Поставити” може в будь-яку хвилину. Ультра – це як біг по мінним полем, якась невелика помилка може звести нанівець весь твій забіг.
– Дякую Вам Євген за цікаве інтерв’ю! Нових Вам перемог та рекордів!