Обороняє кордони Сумщини – історія захисника Станіслава Салецького
З перших днів повномасштабної війни Станіслав Салецький взяв до рук зброю та долучився до 117 бригади територіальної оборони. Спочатку була оборона Сум, а коли російських військових вигнали за межі області, їх підрозділ боронить кордони Сумщини на різних напрямках.
“О 15 годині ми вже були на Харківській трасі, проводили збір інформації”, – таким згадує 24 лютого минулого року боєць 117 бригади територіальної оборони, сумчанин Станіслав Салецький. За кілька років до цього чоловік звільнився з лав поліції, де пропрацював 25 років. Тож, маючи досвід служби не міг залишатись вдома.
“26 лютого ранком ми зібрались – нас троє. Ми приймали рішення, що нам робити. В цей час перестрілка на проспекті Перемоги, розстріляли хлопці “Урал” російський і через дві години я почав формувати взвод там. Був такий збірний: колишні поліцейські, прикордонники й цивільні – ті, які ніколи не мали відношення до силових якихось структур”, – розповів про початок широкого вторгнення військовий.
Їхні розвідгрупи, пригадав чоловік, виходили та знищували техніку противника з успішним результатом. Були й захоплені російські полонені.
“Я розмовляв з молодими хлопцями-контрактниками. Хто рік відслужив, хто три. Вони не розуміли, що вони тут роблять, їм не було доведено рішення воєнно-політичного керівництва, що тут буде. Ми брали полонених, у яких не було боєприпасів. Був автомат на боці, магазин і все, ні одного патрона, як на навчаннях”, – пригадав військовий.
Понад півтора року, підрозділ Станіслава обороняє кордони Сумщини, одним із його завдань була саперна робота. Нині тренує особовий склад: “Вогнева підготовка, володіння всіма видами зброї, що є у підрозділі. Сучасна війна все менше і менше залежить від індивідуальної підготовки бійця, снаряду без різниці, скільки ти вчився і що ти вмієш. Тобто, це свист, вибух, дим пил, обломки дерев і ти живий або не живий. А індивідуальна підготовка, щоб людина не злякалася під час обстрілу”.
За час служби навчив близько чотирьох десятків воїнів. Втім, говорить, воювати можуть не всі. “Є люди, які зламались. Перший обстріл, другий обстріл, артилерія і людина здає. Це нормальне явище, є таке поняття як воєнна психологія, в якій чітко прописано: 10-15% – це пасіонарій, який буде воювати. 50% – люди, яким сказали треба воювати і вони воюють. І 40-35% – це ті люди, які ніколи не зможуть. Я маю на увазі, десь щось охороняти, а от на танк піти він не зможе”, – розповів військовий.
Для допомоги війську варто об’єднатись усім, вважає Станіслав. “У нас є бліндаж, будувався руками солдатів. У нас в місті декілька здоровенних будівельних компаній, які мають техніку, які мають свої бетонні заводи і за півтора року війни, навіть вже більше, тут хай не лінія Мажино, але лінія Маннергейма має бути з бетонними ДОТами, з бетонними ДЗОТами. Щоб ви розуміли, 152 мм снаряд пробиває шість накатів колод”, – розповів чоловік.
Останні три місяці кількість обстрілів з боку Росії посилилась, розказав Станіслав. Це пов’язано з українським контрнаступом, впевнений боєць: “Наш контрнаступ досягає мети, яку ставлять. Для того, щоб забезпечити неможливість перекидання резервів із тих територій, на яких немає активних бойових дій тут створюються умови тиску на ті підрозділи і частини, які тут стоять: артобстріли, безпілотники, дії ДРГ”.
Аби перемогти, говорить воїн, потрібна мобілізація всіх наявних ресурсів у громадах. “Суми і Сумська область, народ, який тут живе повинен зрозуміти, що він знаходиться на передовій. Від нас до супротивника зараз від 10 до 12 км. От ми стоїмо, а там зараз наводчик вводить координати в приціл гаубиці і через 12-15 секунд тут буде снаряд. Так само й інші повинні розуміти, що тут іде війна і кожен день солдати, які тут стоять, слава Богу немає загиблих в моєму підрозділі, але є поранені”, – розповів Станіслав.
А поки триває війна боєць мріє про Егейське море, на яке говорить обов’язково поїде після перемоги України: “Прозоре море, гаряче сонце, там добре”.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ