Орхідеї та партизанський рух: що ми знаємо про Спадщанський ліс
Спадщанський ліс знаходиться на відстані 10 кілометрів від Путивля і за 70 – від Конотопа. Він відомий в першу чергу як колиска партизанського руху. Будете здивовані, але зберігся він лише тому, що ці землі свого часу належали Спасо-Преображенському монастирю, окремі будівлі якого ще збереглися у Путивлі.
Понад три тисячі гектарів
Цей ліс немов би заховався біля місця злиття річок Сейму та Клевені, тому значна частина його заболочена. Він великий за площею – понад три з половиною тисячі гектарів і простягається з півночі на південь майже на 10 кілометрів і з заходу на схід – на 4-5 кілометрів. Східна частина лісу розташована на високому плато, а північна, західна та південна – в низовині, де все вказує на геологічну історію цих місць. За сотні тисяч років утворилися долини Сейму та Клевені, глибиною майже 60 метрів Найактивніше цей процес відбувався 200 – 300 тисяч років тому, в льодовиковий період.
Профіль рельєфу через Спадщанський ліс
На профілі рельєфу через Спадщанський ліс від Сейму до плато ми бачимо русло річки з невеликим підвищенням вздовж нього, широку і вирівняну заплаву і на четвертому кілометрі починається підйом на уступи-тераси. Перед ними колись була заболочена рівнина, зараз меліорована і вкрита сирими вільховими лісами, які і складають західний край Спадщанського лісу. На представленій схемі можна виділити, щонайменше, три тераси. Перша з них – полога, на місцевості з видовженими піщаними пагорбами-гривами. Її вкривають соснові ліси, зрідка трапляються діброви.
Зображення: Друзі Сеймського ландшафтного парку
Рельєф другої тераси ще складніший. Крім видовжених пагорбів, тут трапляються ще й замкнуті зниження. Найбільше з них – велике озеро в центрі села Спадщина. У Спадщанському лісі таких озер немає, натомість можна бачити невеличкі болота, деякі зі сфагновими мохами – жителями півночі. Саме на цій, другій терасі, і розташували свій табір партизани-ковпаківці. Складний рельєф дозволяв добре оборонятися. Ґрунти на цій терасі також легкі. Тут, на найвищих пагорбах, можна знайти представників флори Полісся – чорницю, брусницю, верес, плаун колючий. Усі вони трапляються під дубово-сосновими деревостанами. На рівних ділянках можна побачити природні кленово-липово-дубові масиви, також багато насаджень сосни.
Третя тераса розташована ще вище. Вона відносно рівна, лише перерізана ярами та балками, а далі починається схил на плато. Грунти у цій місцевості з більшим вмістом глини, тому й родючіші. Справжніми господарями тут є ясени та дуби. Під ними – клен та липа, трапляються в’язи.
Це прадавній широколистяний ліс з рясним покривом трав: яглиці, осоки волосистої, а весною первоцвітів – анемони жовтецевої, пшінки весняної і рястів – порожнистого та ущільненого.
Рідкісні рослини
Окремо варто зупинитися на рідкісних представниках рослинного світу, занесених до Червоної книги України. Серед диких орхідей виявлені гніздівка звичайна, коручка чеменикоподібна та любка зеленоквіткова.
Гніздівка живиться лише за рахунок симбіозу з грибами і навіть не має розвинутих листків і властивого рослинам зеленого кольору. Коручка з любкою мають зелені листочки, хоча й підтримують тісний зв’язок з грибами, навіть їх насіння без грибів не здатне проростати.
Півники угорські з яскравими синьо-ліловими квітами милують око наприкінці весни-на початку літа. Однак збереглися лише в кількох місцях поодинокі куртинки цих рослин – майже не лишилося типових для них світлих дібров. На відміну від вибагливих півників, у травні лісові галявини вкриваються ніжним біло-зеленим килимом конвалій.
Лілія лісова квітує в середині літа, та в умовах тінистих лісів рідко має яскраві квіти, схожі на турецький тюрбан. Плаун річний трапляється біля невеличких боліт, на терасах, і формує щільні зарості в кілька десятків і сотень квадратних метрів.
Восени у лісі починається грибний сезон. Найбільше тут опеньок, також ростуть маслюки, чорні грузді, лисички, польський гриб та білий…
Тварини Спадщанського лісу
Тваринний світ Спадщанського лісу типовий для Лісостепу Сумщини. Багато сарн та зайців-русаків, мешкають лосі та дикі свині. Старі ліси якнайкраще підходять для птахів, що гніздяться у дуплах – сови сірої, повзика, дятла звичайного. Вільхові ліси – улюблене місце для побудови гнізда великого хижого птаха – підорлика малого. Гніздяться тут також канюк та чорний лелека. У Спадщанському лісі живуть змії та земноводні, зокрема зустрічається гадюка Нікольського, занесена до Червоної книги України.
Загалом Спадщанський ліс має велике як історико-культурне, так і природоохоронне значення, зумовлене його високою ландшафтною репрезентативністю, зростанням рідкісних видів рослин та наявністю малопоширених типів лісу. Збереження цього лісового масиву в природному стані дозволить глибше зрозуміти історію краю, адже лише в «автентичному» вигляді він буде ілюструвати історію природокористування в краї, становитиме собою справжню декорацію до буремних подій, які тут відбувалися.
Нині це не тільки унікальний природний об’єкт, а й меморіальний та музейний комплекс. У Музеї партизанської слави, Музеї зброї та військової техніки, а також Музеї монументального мистецтва «Парк радянського періоду» висвітлюються сторінки історії України ХХ століття. Частина лісу входить до складу Сеймського регіонального ландшафтного парку.