Перебування Лесі Українки на Сумщині: що нині про це нагадує

Збирала народні пісні та вивчала культуру. Цим займалася під час перебування у Косівщині Сумського району письменниця Леся Українка. Сюди жінка приїхала навесні 1889 року лікуватися від туберкульозу кісток.

Якою була хата, куди приїздила Леся Українка, можна дізнатись за зображеннями: ліноритом (вид гравюри) та фотографією. Останню зробили у 1978 році, перед тим як знести будинок. Хата належала цілительці Парасці Богуш, у якої лікувалася Леся Українка від туберкульозу кісток.

Будиночок Параски Богуш не зберігся. Нині вулиця, на якій він знаходився, носить ім’я Лесі Українки. Про ті часи і можна дізнатись у музеї Косівщинської школи, яка теж названа на честь письменниці. Тут є речі побуту кінця ХІХ століття. Їх принесли жителі села, у тому числі родич Параски Богуш.

У музеї розповідають про події весни 1889 року: “Протягом травня Леся Українка приймала ванни з запарами трав, вигрівалася на селянській печі, пила чай з лікарських рослин. Стан хворої покращився. Вона вже могла зав’язати шнурки на черевиках, ходити з палицею, а не з костурами”.

До початку повномасштабної війни у Косівщинській школі постійно проводили екскурсії. Найчастіше – у лютому і в травні. У травні – бо під час перебування в Косівщині Леся Українка написала “Весняні співи”. У лютому – на річницю з Дня народження письменниці.

Загалом у музеї понад півтисячі експонатів. Більша частина подарована відвідувачами література, говорить вчителька Алла Супрун: “До нас приїздили письменники з нагоди ювілеїв чи просто, коли перебували на Сумщині. Приїздили, відвідували, дарували книги, залишали спогади, побажання, і, таким чином, зібрали колекцію саме літератури”.

“Під час перебування юна Леся була дуже уважною до народної культури, її захоплювала народна пісня. Вона занотувала цілий ряд народних пісень і потім, наприкінці року, вона написала невеличке оповідання “Весняні співи”, яке пронизане музичними інтонаціями. Це такий імпресіоністичний твір про те, як лірична героїня сидить у себе в хаті, а під вікнами проходять старші люди, говорять про якісь свої побутові проблеми, молодь з веселими піснями. І ось оці уривки розмов, уривки пісень, і складають основну тканину цього невеличкого оповідання”, – розповідає літературознавець Сергій П’ятаченко.