Пів року жив у фургоні: історія переселенця з Сєвєродонецька, який тепер живе у Сумах
Михайло Стародубцев – вимушений переселенець із Луганщини. Майже рік мешкає у Сумах. До повномасштабного вторгнення він мав власний бізнес у Сєвєродонецьку. Квартира пана Михайла згоріла, а разом з нею і частина документів. З батьками вибралися з-під обстрілів у квітні 2022 року. Пів року чоловік був вимушений жити в автофургоні.
“Виїхали звідти у квітні 2022 року у Дніпро. Там близько 8 місяців провели. Я батьків зміг поселити за 80 кілометрів від Дніпра. У селі дали будинок, зручності були на вулиці, але можна було жити”, — розповів Михайло Стародубцев. Приїхавши до Дніпра, чоловік влаштувався працювати охоронцем. Коштів, говорить, винаймати житло не вистачало: “Сам я жив у Дніпрі, але з надією, що все це скінчиться дуже швидко 2-3 місяці. І я не став знімати квартиру, бо це у Дніпрі дорого і я прожив 6 місяців у машині”. Потім разом з батьками чоловік переїхав у Суми, тут винаймають квартиру.
Дружина Михайла разом з дітьми виїхали до Німеччини. “Евакуаційний поїзд був з Лисичанська. Там дуже складна поїздка була. 18 чоловік в купе, по проходах скупчення людей, не пробитися. І моя маленька донечка, якій 1,2 місяця і друга донька 7 років. На руках дружина все перенесла. Води дали волонтери аж у Хмельницькому. Тобто, навіть не можна було попити водички”, — згадує чоловік.
“У мене був бізнес, оптова база у Сєвєродонецьку. У мене 6 машин було на розвозі. По області возили товар і по районах. Залишилися нині 2 автівки. 2 я віддав на ЗСУ піхоту возити. Хлопці приїхали, просили допомогти. Ми думали про одне, щоб це якомога швидше закінчилось. І зараз так думаю”, — розповідає Михайло.
За словами пана Михайла, життя довелося починати з нуля. Він мріє дочекатися перемоги та зустрітися з сім’єю, яка вже майже півтора року в Німеччині: “Дуже схоже Хіммістечко на наше місто. Ми вже тут звикли, але все одно, хочеться потрапити до Сєвєродонецька. Хоча в мене там і згоріла квартира, будинок, бізнес “руський мир” помножив на нуль. Але мрія така є, як у всіх, щоб якомога швидше закінчилась війна”.
Пан Михайло додає, вірить, що незабаром його рідне місто буде знову під українським прапором, а він повернеться туди, аби разом з ріднею його розвивати.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ