«Була найкращим керівником міста»: Шостка провела в останню путь жінку-легенду
У Шосткинському Центрі культури і дозвілля відбулася церемонія прощання з жінкою-легендою, колишньою очільницею нашого міста, Сталіною Кушніровою. Вона померла 22 лютого, на 83-му році життя. Завдяки її мудрому керівництву у свій час Шостка стала найрозвиненішим центром Сумщини.
«Вона була найкращим керівником нашого міста», «При Сталіні Дмитрівні уся Шостка квітла у трояндах», «Вона була порядною, тактовною людиною. До неї можна було звернутися з будь-якими питаннями – вона завжди допомагала», «Це був керівник з великої літери. У місті був порядок, зводилося багато об’єктів. Усі її поважали». Саме так згадують Сталіну Дмитрівну Кушнірову шосткинці.
За свої заслуги вона була удостоєна багатьох державних нагород – серед яких 2 Ордени трудового Червоного прапору та медаль за трудову відзнаку. У свою чергу наша громада присвоїла їй звання Почесного громадянина Шостки.
«Завдяки їй Шостка розбудовувалася, розвивалися підприємства. Життя усіх сфер кипіло у нашому місті. Велику увагу Сталіна Кушнірова приділяла ветеранам. Саме вона посприяла створенню Шосткинської міської організації ветеранів. Вона була для нас прикладом»,- зауважив під час панахиди голова ради ветеранів Шосткинської громади Євген Червонний. «Сталіна Дмитрівна приділяла велику увагу молоді – і за це їй честь і хвала», – додав колишній директор Шосткинського інституту СумДУ Віталій Акуленко. А представник заводу «Імпульс» Микола Цьомка повідомив, що свій трудовий шлях Сталіна Дмитрівна розпочинала саме з цього оборонного підприємства, куди прийшла 17-річною дівчиною. «Старше покоління її згадує як енергійну, вольову та активну людину. До того ж вона була гарною спортсменкою – мала перший розряд з волейболу», – говорить він. «Людина-творець» – саме так охарактеризувала колишню очільницю міста екс депутат Шосткинської районної ради Лідія Литвиновська. «Великі підприємства розвивалися не без її участі. Науково-дослідні інститути з’явилися в нашому місті також завдяки їй. Люди розуміли її, цінували та поважали», – підкреслила вона.
Перед тим, як траурна процесія вирушила на кладовище, похмуре зимове небо над Шосткою «усміхнулося», випустивши на волю яскраві сонячні промені. Так душа Сталіни Дмитрівни попрощалася зі своїми співвітчизниками та містом, якому вона присвятила все життя.