Як кандидат у нардепи збагачується на крові
Поки гинуть українські солдати, один із кандидатів у депутати Верховної Ради збагачується на торгівлі з Російською Федерацією. Обсяги проданого товару за п’ять років війни стрімко зростають, прибуток становить близько 20% усіх доходів підприємства. Про Анатолія КОБЗАРЕНКА та інших роменських претендентів на депутатські крісла говорили з депутатом Роменської міської ради, головою наглядової ради ПрАТ «Роменський хлібокомбінат» Олександром САЄНКОМ.
– Олександре Івановичу, кого з кандидатів Ви підтримуєте в нашому окрузі?
– Я не буду зараз когось піарити, розповідати, які в мене є вподобання. Кандидатів чотирнадцять, зрозуміло, що з десяток із них – технічні. Вони й особливої роботи не ведуть. Поговорімо про тих, хто веде активну роботу. В основному це – роменські кандидати. Поговоримо про Анатолія КОБЗАРЕНКА, Валентина БОНДАРЕНКА й Вікторію МУРИЧ. Я цих людей знаю, спілкувався з ними, з деким працював.
– Що стосується Анатолія КОБЗАРЕНКА, зараз багато розмов про його торгівлю з Російською Федерацією.
– З точки зору законодавства тут ніякого порушення немає. А з точки зору моралі, виходить, застосовуються подвійні стандарти. Ми на людину кричимо, що вона погана за те, що дивиться серіал «Свати», не хочемо з Росією перебувати в ПАРЄ, бо моральний бік не дозволяє, але при цьому спокійно готові підтримати того, хто працює з Росією, за танці, пісні й мотокрос. Концерти – це не допомога місту. Це так просто, погуляти. Чим відрізняється концерт від гречки? Тільки тим, що на кілограм гречки пенсіонерові можна тиждень прожити, а після концерту на ранок похмілля настало – і ти про нього забув. Я думаю, треба робити таку якість життя, щоб люди самі могли платити за похід на концерт.
Так, КОБЗАРЕНКО заробляє податки, дає робочі місця – це добре. Але ми тут бігали перед виборами й шукали цукерки «ROSHEN» у Воркуті й Криму. Що таке цукерка? З’їла людина, години через чотири, вибачте, ґрунт удобрила й забула. А техніка й обладнання десятки років приносять доходи тому, хто нею працює. Ця людина платить податки й таким чином поповнює бюджет, у тому числі й Мін-оборони, потім за ці податки купуються снаряди, патрони, які використовуються для підтримки нашого громадянського конфлікту.
Бачу багато постів у соц-мережах про торгівлю КОБЗАРЕНКА з РФ. Хтось схвалює таку позицію. Я запропонував деяким опонентам подискутувати, гарно це чи погано – продавати в Росію – під постами про наших загиблих солдатів. Вони не захотіли.
Знову ж таки, повернімося до моралі. Вона в кожного своя: в ЛГБТ – одна, а в людей, які живуть за православними канонами – зовсім інша. Тому це на совісті кожного.
Найбільше мене зачепило, що у своєму рекламному ролику Анатолій КОБЗАРЕНКО сказав, що робитиме бронетранспортери для української армії. Є, звичайно, сумніви в тому, що він їх зможе випускати, бо для цього треба виграти тендер, а серед 450 депутатів багато хочуть заробити на державному бюджеті.
Але якби все ж виграв тендер, якісь би 500-600 людей працювали, отримували зарплату. Але, люди! Бронетранспортери?! На них скоро воювати нікому буде! Я хотів від кандидата почути, за якими законами житиме країна, розвиватиметься її економіка. У мене такий продукт, який залежить від купівельної спроможності громадян. Чим краще вони живуть, тим більше купують продукції, як у мене чи як у того ж Дмитра КІРЮХІНА.
Чому в Анатолія КОБЗАРЕНКА такий ріст об’ємів торгівлі пішов під час війни різко? Бо європейці – люди дисципліновані: ввели санкції – значить дотримуються їх.
За період війни із заводу було продано на більше 500 мільйонів гривень продукції в РФ, це близько 100 мільйонів поворотного ПДВ.
Хто не знає, як нараховується ПДВ і як він повертається, почитайте закон, там усе написано.
Гарний він менеджер, гарний підприємець, але людям, які розраховують працювати з державним бюджетом, у Верховній Раді робити нічого. Якщо він працюватиме з «воєнним» бюджетом, ніколи не буде зацікавлений у припиненні війни. Тут діє принцип «кому війна, а кому – мати рідна».
І потім, ми ж уже забули, що таке війна, хоч живемо за 100 кілометрів від російського кордону. Пам’ятаєте, як ми 5 років тому шугалися від феєрверків? Сьогодні нам уже плювати. Я за співпрацю й дружбу з Росією, але не з агресором.
Анатолій КОБЗАРЕНКО обіцяє побудувати спортзалу. Де? В мікрорайоні Засулля? Та кому вона потрібна? У нас і зараз є в місті спортзали, але вони напівпорожні. Він виграв тендер на обрізку дерев? Багато пишуть: він допомагає місту. Так він це робить не безкоштовно, а заробляє гроші.
Анатолій КОБЗАРЕНКО в 2016 році програв на виборах і зник. Минулого року з’явився з мотокросом, цього року – з мотокросом і з концертами. Я не бачу тут допомоги для міста. Депутат Верховної Ради потрібен не для того, щоб фарбувати лавочки, а для того, щоб придумувати закони, за якими ми будемо жити.
Я з 2002 року займаюся спонсорством і меценатством. До війни займався більш активно, після війни – самі розумієте. Жодної школи ви в Ромнах не знайдете, якій наша команда не приділила уваги. У лікарні «реанімацію» зробили, томограф купили, я, до речі, свої особисті гроші вкладав.
Хочеться поставити питання націоналістам: ви де? Ви колись чиновників беззахисних кидали у сміттєві контейнери за те, що вони просто виконували свої обов’язки, а сьогодні мовчите, підігруєте. Грошей дали? Чи не помічаєте? Це нецікаво? Де ваші балаклави? Де ви їх заховали?
На жаль, ми готові за «печеньки» від США влаштувати революцію так званої «гідності», потім заради веселощів, «концертів-гречки» пожертвувати «гідністю» й допустити до годівниці-«воєнного» бюджету Анатолія КОБЗАРЕНКА, як колись допустили Миколу ЛАВРИКА.
Я б узагалі на час воєнних дій усі підприємства, які працюють на війну, передав державі. Бажання випускати бронетранспортери зразу ж, думаю, відпало б. Уявіть, що під час Великої Вітчизняної війни якийсь «НЕПман» випускав танки й валянки заради власного прибутку й продавав для фронту заради Перемоги.
– З Анатолієм КОБЗАРЕНКОМ зрозуміло, яка думка стосовно решти роменських кандидатів?
– Що стосується Валентина БОНДАРЕНКА, можу сказати: успішний депутат. На цю каденцію партія «вискочила» на хвилі Олександра БОЙКА, якщо ви пам’ятаєте, в команді КИРИЛЕНКА, тобто ПОРОШЕНКА. Потім БОЙКА «прибрали».
Це постійні скандали, крики в сесійній залі. Людина прийшла з «пустою» декларацією. Дуже боровся з корупцією, а в результаті на третій рік депутатства задекларував 700 з гаком тисяч гривень. Тільки можна похвалити: прийшов голий, через два роки заробив сотні тисяч.
Хто підтримує БОНДАРЕНКА? Яна ЖУРЕНКО, яка є юристом забудовника Сергія СЕВЕРИНА, Юлія МАГДЕНКО, чоловік якої очолює «Правий сектор», і раніше був засуджений за розповсюдження наркотиків, а сьогодні розповідає про якісь моральні принципи й висуває голослівні звинувачення. Але останнім часом вони затихли. Мене це навіть починає напружувати, адреналіну не вистачає. Люди, прокиньтеся!
Вікторію МУРИЧ я також знаю давно. Коли ми ще товаришували по «Партії регіонів», вона була дуже активною. У неї схожа ситуація з декларацією: 20 тисяч заробила за два роки, при цьому виглядає не на 20 тисяч, примудряється поїхати за кордон. Пише дехто, що в неї є коханець, але, наскільки я знаю, по тій вірі, якої дотримується, їй коханців не можна мати до весілля. Знову ж таки, ми депутати, навіть якщо нам роблять подарунки, їх необхідно заносити в декларацію.
– Яке загалом враження про передвиборчу кампанію?
– Таких брудних виборів я ще не пам’ятаю. У «Фейсбуці» особливо багато бруду. Дуже багато фейкових сторінок. От хотілося б, щоб прийняли закон, як в Європі. Я нещодавно реєстрував інтернет-картку європейську, у мене попросили паспортні дані.
Багато було в місті розмов, усі чекали, що я піду у Верховну Раду.
Я вважаю, людям, яким за 50, і які більше 15 років у великій політиці, треба вже йти писати мемуари або явки з повинною.
Зараз відбувається зміна поколінь, звичайна зміна поколінь, як це завжди було. А якщо ви хочете залишитися в політиці, якщо ви досвідчені і є що розказати – вчіть молодь, розповідайте, будьте консультантами.
Підприємці, які йдуть в політику із бізнесу – люди такої ж радянської епохи, як і я. Нехай приходять до депутатів, розповідають про проблеми на заводах, на фабриках і вимагають, щоб усі ці питання (якщо вони законні, звичайно) виносили на законотворчий рівень. А робити в політиці таким бізнесменам нічого.
– Чи надаєте перевагу якійсь партії?
– Якщо упереджено проаналізувати всі ці партії, то тут і вибирати немає з чого. Одні вже більше 20 років «рулять», результати роботи ми бачимо – їм увесь час хтось заважав. Інші взагалі «темні конячки» або молоді, ми їх не знаємо, результатів роботи не видно, сама суцільна балаканина. І всі рвуться в Раду: щоб «закріпити» вже існуючий бізнес, щоб «працевлаштуватися» й по можливості отримати бізнес за рахунок держбюджету, або премії за натискання «отієї зеленої кнопки», як «козак» ГАВРИЛЮК. І всі обіцяють побороти корупцію, тобто здійснити суїцид, а народ продовжує виїжджати з України, бо не бачить перспективи.
Хочеться звернутися до виборців: якщо вже не хочете голосувати за місцевого кандидата, будьте послідовними. Якщо вже вибрали Президентом Володимира ЗЕЛЕНСЬКОГО, дайте можливість попрацювати його команді. Досвід приходить з роками.
До слова, хочу сказати, що й поліція займається політичними замовленнями. Нещодавно мене викликали до відділку. Я у збіги не вірю: напередодні реєстрації кандидатів раптом у поліцейських виникає питання з приводу моєї декларації. Наприкінці листопада я продав одну машину, а іншу взяв у кредит і не вніс інформацію в НАЗК. Хто працює з їхнім сайтом, знає, що там можна й 10 днів намагатися внести дані. Після безрезультатних спроб я вирішив, що машина ж то й не моя, а в кредиті. Мені банк дав дозвіл її використовувати, але ж я не міг її ні продати, ні подарувати. Тож уніс інформацію тільки в березні, коли викупив. Оце така корупція.
Я поліцейському говорю: «Думав, Ви мене викликали, щоб порадитися як з колишнім оперативником з приводу діяльності незаконних обмінних пунктів, гральних залів, газоліну, незаконних кар’єрів, вирубки лісу, якогось бандитського руху». «Ні, – він каже, – це не наша справа. Займаються інші люди».
Про інші проблеми ми поговоримо трохи пізніше. У місті їх багато. Та ж вода, ті ж дороги… Проблему з водою пам’ятаю років 50. Ці відра в ванній, іржаві умивальники. Вирішення проблеми коштує великих грошей – від 50 до 80 мільйонів гривень. Насоси купити – не вихід, якість води залишиться такою ж, треба змінювати всю систему.
На фото – Олександр Саєнко
