Рік очікування з полону: історія Марії Плаксій, яка чекає брата, бійця 57-ї бригади
Понад рік від нього жодної звістки. Марія Плаксій чекає з російського полону рідного брата. Він пропав безвісти 22 квітня 2022 року поблизу селища Новотошківське, на Луганщині. Жінка сама розшукала воїнів, які повернулись з полону і підтвердили, що її брат Роман там. Нині ж, говорить, важливо не забувати про бійців, у тому числі 57-ї бригади, у складі якої служив її брат і повернути їх додому.
Це фото тодішній очільник Луганської обласної адміністрації Сергій Гайдай опублікував 25 квітня 2022 року. За чотири дні до того, як посадовець оголосив про взяття селища військами РФ з 21 на 22 квітня, брата Марії – Романа у складі підрозділу 57-ї бригади відправили туди на бойове завдання. “З ним приблизно було ще 40 хлопців. І ось як раз за одну ніч ці хлопці всі пропали, майже всі. Там вийшли з того бою тільки одиниці”, — розповідає Марія.
Військова частина повідомила рідним, що після артобстрілу тіла брата Марії не виявили. Жінка продовжила пошук самостійно і знайшла місцеву мешканку, яка виїхала з Новотошківського. “Вона тримала зв’язок із місцевими жителями і через них вона мені розповіла, що ви можете їх не шукати нікого, тому що їх всіх кого вивели, їх розстріляли в підвалі. Це я знаю точно, але я завжди вірила в те, що мій брат живий. Я ні на хвилину не могла повірити в те, що його вже немає”, — говорить Марія.
За кілька місяців в інтернеті Марія знайшла списки полонених, де був її брат, а в серпні 2022 року і перших свідків, які разом з братом були у полоні. “Він був з 56 бригади, його звати Діма, він підтвердив, що брат був з ним і це можна сказати була перша перемога”, — згадує жінка.
Аби швидше повернути своїх воїнів Марія разом з рідними полонених 57-ї бригади створили громадську організацію, яка бореться за повернення чоловіків додому. В їхніх списках понад 150 імен воїнів, зниклих безвісти і полонених. “Ми організували мітинг у Швеції, в Стокгольмі, в підтримку наших захисників, з проханням повернути полонених і розшукати зниклих безвісти, а також повернути останки загиблих, тому що жодного повернення тіл з наших хлопців не було”, — розповідає сестра військовополоненого.
Їхня організація, говорить жінка, весь час спілкується з представниками Координаційного штабу, який займається обмінами: “Вони нам завжди говорять, що Луганський напрямок дуже складний, по обмінах він був завжди складний з 2014 року. Чому так, можливо нам не потрібно це знати. Якась робота ведеться, але ми не знаємо скільки в них ще залишилося часу і скільки вони зможуть витримати в цьому полоні”.
І хоча, говорить Марія, у Координаційному штабі по поводженню з військовополоненими радять не розголошувати прізвищ тих, хто у полоні, аби не зривати обмінів, їхнє завдання – не дати забути про воїнів 34 батальйону, 57-ї бригади.
Від тих воїнів, хто повернувся Марія дізналась, що у її брата була травма голови, більше – ніякої інформації за понад рік. 27 травня у Романа день народження, говорить Марія, тож дуже сподівається, що якнайшвидше зможе привітати брата особисто. “Я витримала цей рік, не знаючи де він, що з ним, як він, який в нього стан здоров’я. Я згодна навіть з ним не говорити, навіть не бачити його, знати, що в нього все гаразд і що він на Україні, він зі своєю сім’єю і він щасливий”, — говорить жінка.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ