Руїни універмагу четвертий рік стоять у центрі Охтирки: у мерії знову пояснили, чому нічого не змінюється

Охтирська міська рада пояснила, чому в центрі міста досі не демонтували зруйнований універмаг, пошкоджений під час російського авіанальоту в ніч проти 8 березня 2022 року.

Тоді було знищено будівлю міської ради, а також пошкоджено будинок культури Чернеччинської громади, краєзнавчий музей і триповерховий приватний універмаг.

Головна проблема, за версією міськради, полягає в тому, що комерційна будівля належить сімом співвласникам, які не можуть домовитися про її подальшу долю. Частина підприємців виїхала з міста, одні наполягають на повному демонтажі, інші хочуть зберегти конструкції для майбутньої реконструкції.

Без юридично оформленої згоди всіх власників масштабні роботи проводити не можна. У мерії також наголошують, що місцеве самоврядування не має права самовільно демонтувати приватну нерухомість або витрачати бюджетні кошти на відновлення комерційного об’єкта без експертиз і дозволів.

Ще однією причиною називають воєнні пріоритети. За умов постійних атак, пошкодження житлових будинків, лікарень та енергетичних об’єктів витрачати мільйони гривень на приватний універмаг у міськраді вважають недоцільним. До того ж зберігається загроза повторних ударів.

Водночас така аргументація залишає незручне запитання: невже за понад чотири роки не можна було хоча б виробити чітку дорожню карту, встановити терміни для співвласників, провести остаточну експертизу та запропонувати містянам зрозумілий план дій?

Частину завалів уже прибирали за допомогою позабюджетних ресурсів. До робіт долучалися охтирські комунальники та роменський осередок «Добробату». Представники міської влади, будівельні експерти й співвласники також неодноразово проводили зустрічі.

Проте зустрічі тривають, пояснення множаться, а остов універмагу й далі стоїть у центрі Охтирки. Законодавчі та безпекові обмеження справді існують, але вони не звільняють місцеву владу від обов’язку бути посередником, шукати рішення та регулярно звітувати громаді не лише про причини бездіяльності, а й про конкретні кроки.

Поки ж руїни залишаються не лише шрамом війни, а й наочним символом того, як навіть складну проблему можна роками супроводжувати поясненнями, так і не наблизившись до її розв’язання.