Щоб кожні два роки не ходити в суд, дитину на Сумщині визнали частково недієздатною
Рідним невиліковно хворих доводиться періодично збирати документи, проходити медичну комісію, а після неї звертатися до суду, щоб підтвердити, що за цей час хворий не одужав. Такі зміни запрацювали чотири роки тому – у грудні 2017. Раніше таких пацієнтів визнавали недієздатними один раз і назавжди.
У Путивлі мати хлопця, який має затримку психічного розвитку та церебральний параліч, домоглася через суд визнати свого сина частково недієздатним, що дало змогу не їздити кожні два роки на медичне обстеження. Про історію цієї родини – далі у матеріалі.
Дмитру за три місяці виповниться 18 років і зараз він важить більше своєї мами. Для того, щоб підтвердити його стан, кожні два роки його мама мусить везти сина до Сум, за 100 км, на судово-медичну експертизу. Але Людмила Личагіна знайшла вихід.
“Частково недієздатні – це майже те саме, що є повністю недієздатним, для вирішення питань, які стосуються дитини, тобто, це всі питання, які стосуються дитини, вирішують батьки. Це один раз і на все життя. Тобто, визнали його частково недієздатним, більше до суду звертатися не треба. Якщо ви визнаєте недієздатними – не змінюєте на частково недієздатність, то кожні два роки судово-медична експертиза. Хочу наголосити, що ця медична експертиза в Україні є безкоштовна. Суди ці також безкоштовні”, – розповідає мама Дмитра Людмила Личагіна.
Представником дитини у справі виступала служба у справах дітей Путивльської міськради.
“Підтримали, звісно, позов, просили суд задовольнити в інтересах неповнолітньої дитини. Я вважаю, що це дуже важливо, принаймні, навіть якщо узяти, що треба дитину за 100 км везти, це морально і фізично виснажує”, – розповідає начальник служби у справах дітей Путивльської міськради Юрій Радін.
Справу в Путивльському суді розглядали сім місяців.
“В березні 2021 року до Путивльського районного суду звернулась мешканки м. Путивль з заявою про визнання її сина обмежено дієздатним та призначення батьків піклувальниками. На цей час рішення набрало законної сили й направлено на виконання”, – розповідає консультантка Путивльського райсуду Світлана Гаврильчук.
Рішення суду дає можливість отримувати родині державну допомогу тепер без регулярних бюрократичних процедур, говорить Людмила, а тим хто збирається подавати до суду, радить зробити це до того, як дитині виповниться 14 років.
“Зараз у 14 років треба отримати паспорт. Паспорт є біометричним, там треба, щоб дитина глянула в камеру, щоб вона поставила свій автограф, свій відбиток пальця. Якщо вона цього нічого не зробить, як, наприклад мій син, вам паспорта не видадуть. Тобто, з 14 років ви не будете отримувати ніяких пільг”, – говорить Людмила Личагіна.
За словами начальника служби у справах дітей, в Путивльській громаді іще дві родини, які опинилися в такій же ситуації, як і родина Людмили Личагіної.
Зі слів заступниці директора обласного департаменту соціального захисту Людмили Мусіяки, скільки таких родин в області інформації не мають, бо кожна громада мала створити опікунські ради й допомагати таким родинам.
Як говорить Людмила Личагіна, щоб назавжди оформити дитині часткову недієздатність варто в позовній заяві керуватися статтями: 39, 41, 60, 62, 63, 64 Цивільного кодексу України, та статтями 12, 13, 76, 81, 263, 265, 293, 300 Цивільного процесуального кодексу України.