Шосткинець Максим Галиничев став чемпіоном Європи серед юнаків і нині відправляється на юнацьку Олімпіаду в Буенос-Айрес. Про очікування перед турніром та свої перші кроки в боксі він розповів прес-службі Федерації Боксу України.

— Наче не так давно був континентальний форум, а ось уже й подія планетарного масштабу – юнацька Олімпіада. Згадаєте, як виступали на юнацькому чемпіонаті Європи в Італії? Які емоції були після перемоги у фіналі?

— Від виступів були лише позитивні емоції, навіть зашкалювали. У першу чергу тому, що нікого не підвів. Ні тренерів, ні батьків, ні друзів – всі вболівали за мене.

— Які бої були там найцікавіші? Кого із суперників відзначите?

— Кожний з боїв був важкий по-своєму: як психологічно,так і фізично. Але найважчий бій був із французом у чвертьфіналі. Ця перемога надихнула на подальші успіхи.

— Молодіжні Олімпійські ігри — найкрупніший для вас турнір?

— Авжеж, це найбільш значимий турнір. Туди треба їхати лише за «золотом», але конкуренція буде велика: прохідних боїв не буде – відразу стане важко.

— Чи все було добре з підготовкою?

— Підготовка пройшла відмінно. Все було планово: відпрацьовували з тренером комбінації, і Олег Никодимович Малованюк задоволений. Але головне, щоб це принесло плоди на змаганнях.

— Останніми днями спарингувалися з алжирцями?

— Так, до нас приїжджали хлопці з Алжиру. Можливо, вони не дуже технічні, але «дихають» капітально: теж було важкувато.

— Чи знаєте когось із майбутніх суперників по Аргентині? Можливо, з кимось перетиналися раніше?

— Знаю боксера з Узбекистану, який нещодавно виграв чемпіонат світу. Абдумалик Халаков – найбільш грізний суперник. Я боксував з ним в Баку та переміг, але зараз він каже, що «наклацає» мене (сміється). Що й казати, суперник принциповий!

— Які із закордонних змагань запам’яталися найбільше?

— В Німеччині боксували на юнацькому рівні. Там були й американці – найбільш сильний турнір.

— Які плани в Аргентині, окрім боїв?

— Ходити на пляж (сміється). А якщо серйозно, концентрація буде лише на змаганнях. Треба буде налаштовуватися та не розслаблятися. Важливо тримати себе у тонусі: ми вилітаємо за два тижня до боїв, тому там ще треба буде тренуватися.

— Чи знаєте когось з інших видів спорту в збірній України, яка буде змагатися на Олімпійських іграх?

— Ні, не знаю нікого. Будемо знайомитися, адже спільною делегацією вирушили до Аргентини.

— Як для вас пройшов у цілому рік?

— Рік був відмінний: і тренувався, і відпочивав, були достойні перемоги. Але задоволений ще не на сто відсотків – подивимось після Олімпіади.

— На завершення, пару слів про себе — звідки родом, перший тренер і нинішній тренер?

— Я народився у місті Шостка Сумської області. Перший тренер – Сергій Володимирович Підлипний. Зараз мене тренують Богдан Сергійович Дмитренко, Володимир Анатолійович Зимников та Олександр Станіславович Позняк.

— Який представляєте клуб?

— Клуб «Юність» в Ромнах, де я зараз і тренуюсь.

— А як потрапили до боксу?

— Займався хокеєм на траві, але зламав «ролик» та більше туди не ходив. Також займався лижами – ходив десь півроку, виступав на змаганнях, але теж закинув. А потім батько віддав мене на бокс…

— Чи в сім’ї хтось займався боксом?

— Брат займався, старший від мене на п’ять років. Спочатку займався серйозно, але потім в нього перестало виходити, так що він непомітно закинув.

— Хто ваш улюблений боксер?

— Вася Ломаченко та Менні Пак’яо.

— Вони просто подобаються чи є бажання щось підгледіти, перейняти техніку?

— Копіювати – ні, але щось від них взяв. Знаєте, як кажуть – копія завжди гірша від оригіналу. Тому як не будеш старатися – так як у них виходити не буде.

http://fbu.org.ua

Поділитися в соціальних мережах