5 історій відчайдухів, які подорожують автостопом
Топ Конотоп розпитав п’ять любителів мандрувати, чому вони віддають перевагу автостопу, а не більш «цивілізованим» видам транспорту. Наші герої розповіли, в яких містах вже встигли побувати та де найважче зловити попутку.
Тимофій Мокін, 27 років, музикант
«Вперше з другом поїхав автостопом в Кирилівку два роки тому. Захотілося побачити Україну з усіх боків, у всій її красі на власні очі.
Багато кілометрів подолав у Росії та і в Україні. Майже у всіх великих містах побував. Ці шляхи неможливо виміряти. Думаю, достатньо того, що є про що згадати в старості, розповісти це своїм онукам, звичайно, прикрашаючи свої байки».
«Автостопом найважче подорожувати в нічний час, і не важливо де. Так, в основному, всі охоче зупиняються і підтримують «новий молодіжний рух». Багато хто вже «в темі» і поважають наш вибір. У дорозі нас підвозили навіть конем на возі!»
«В якості додаткового заробітку я брав з собою міні-гітару — гавайську укулеле. Співав в Чернівцях пісеньки, а мій друг прихопив з собою африканський барабан, щоб все було ритмічно і «качало» перехожих. Також, коли подорожували по Кам’яницю-Подільському, а це чарівне і дивовижне місто, я там вперше спустився на тросі над урвищем річки Смотрич, все ж, я не байдужий до екстріму».
«Подорожуючи поїздом чи електричкою, все дуже передбачувано, а в подорожі автостопом все інакше. Ти багато подорожуєш, при цьому знайомишся з цікавими людьми і неспішно, по-справжньому, насолоджуєшся мандрівкою. Це підходить для тих, хто не поспішає жити і пристосовується до будь-яких життєвих «ситуйовин». До того ж, це безкоштовно».
Сергій Тарасенко, 26 років, фінансист
«Подорожую автостопом близько трьох років. Почалося все мандрівкою довжиною в один день на Кубань до моря, тоді доїхали до Туапсе. За весь час подорожей проїхав приблизно 3500 км».
«Найважче було на Кавказі: ввечері взагалі не зупинялися. Я був з другом. Обидва лисі й немаленькі, тож люди просто боялися зупинятися.
Остання поїздка була до Криму. Тоді я їхав автостопом зі своєю дівчиною. Зібрали рюкзаки, підготувались, вийшли на дорогу підняли руку і поїхали. Все просто».
«Відстань, яку я проїздив на одній машині — від 1 км до 520 км, але в інших мандрівників бувають й більші».
«Як на мене, нічого страшного в подорожах немає. Великих грошей для цього не потрібно. Минулого року я за 1000 гривень доїхав від Конотопа до Кирилівки, прожив в наметі 10 днів та повернувся назад».
«Найкраще в подорожах — повернутися додому і впасти в м’яке ліжко».
Володимир Доленко, 30 років, інженер електронних систем
«Автостопом подорожую приблизно 5 років. Почалося все з міжнародного проекту, який не вдався. Я опинився в Європі з відкритою на місяць одноразовою візою, без особливих фінансових можливостей і з місяцем вільного часу. Знайомий поляк давно подорожував таким чином. Я вирішив теж спробувати».
«Побував у 38 країнах: Австрія, Азербайджан, Албанія, Бельгія, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Іспанія, Італія, Косово, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Македонія, Молдова, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція. Щодо відстані то точно сказати не можу, від того часу, як почав рахувати близько 70 000 кілометрів».
«Найважчий автостоп був в Іспанії, найкращий — в Туреччині. Кавказ — саме там варто пробувати починати. В Європі непоганий автостоп в Польщі, Німеччині на Балканах, але всюди має свою певну специфіку».
«Взагалі автостоп — це не єдиний спосіб яким я мандрую, подорожую по суті всіма можливими способами. Іноді кудись добратися автостопом практично немає можливості, або ж це займе занадто багато часу. Переваг багато, але виділити можна дві головні. По-перше, це самий дешевий спосіб подорожувати, практично безкоштовний. По-друге, так можна краще пізнати країну, в котрій подорожуєш: поспілкуватися з водіями, побачити культуру, традиції, звичаї, побут людей такими, як вони на справді є».
Едвард Заярний, 19 років, бармен
«Їздити автостопом почав з 15 років. У той час, коли почав їздити гуляти, але не так як всі, а на далекі відстані. Автостопом я був практично по всій Україні: Львів, Харьків, Київ, Івано-Франківськ, Коломия, Суми, Маріуполь».
«Найдружніші водії — це далекобійники. Найважчий стоп, на мою думку, в Києві. Там мало хто зупиняється, тому що, за словами водіїв, бояться рекетирів».
«Найцікавіший випадок стався у Львові. Я вже спіймав собі машину і водій вирішив підібрати ще одного подорожнього. Як виявилося, останній виявився рекетиром. Завдяки тому, що водій виявився чоловіком не з боязких, ситуація закінчилась позитивно. Ніхто не постраждав».
«Подорож автостопом більш захоплива та набагато цікавіша, ніж автобусом чи потягом, адже є можливість побачити безліч цікавинок. Одна з переваг мандрівки автостопом — можливість знайти хороших друзів. До того ж майже все безкоштовно!»
Тарас Вінниченко, 21 рік, курсант військового інституту
«Автостопом катаюся близько року. Почалося все з того, що сидячи в компанії своїх близьких друзів хтось з нас сказав: «А чому б не поїхати в Одесу?» І ось, через 4 години, близько шостої ранку, ми вже були за Києвом на трасі «Київ-Одеса». І не були розчаровані».
«На відміну від своїх друзів, які вже встигли побачити Європу, за кордон ще не встиг виїхати тому подорожую Україною, де є не менше історичних пам’яток. Проїхав всю західну Україну: Мукачево, Львів Чернівці, Кам’янець-Подільський, Луцьк, Ковель».
«Нам говорили, що є «чорні» місця, такі як Умань, де люди беруть неохоче, але скільки катався — жодного разу ще з таким не стикався. Водії траплялися добрі й веселі, деякі були іноземцями зі своїми особливостями».
«Автостоп, як спосіб для подорожі підходить не всім, але якщо ти вже його вибрав, то наврядчи розчаруєшся. Особисто я його обрав, бо відчув, що мені не вистачає емоцій і нових вражень.
Перевага мандрівки автостопом полягає в тому, що ти знайомишся з новими людьми, які розкажуть щось нове. Як говорять «скільки людей стільки й думок», тому виходити за межі комфорту потрібно постійно».