Сумчанин збив російський вертоліт з Javelin
Військовослужбовець боронить Україну на Донецькому напрямку.
“Те, що вони бомблять навчальні заклади — це їхня тупість, вони ж не розуміють по чому вони навіть б’ють. Так само як школи, садочки. Чого туди гатити, якщо там немає військових”, — каже Євгеній Шабло на псевдо “Маяк”. Він навчався у СумДУ, частина корпусів якого пошкоджена або зруйнована через удари РФ.
Військовий пригадує, після навчання в університеті не встиг знайти роботу, розпочалося повномасштабне вторгнення.
“Після магістратури я пішов на військову кафедру від СумДУ і навчався на артилериста. І слава Богу, що довчився. Ніхто не думав, що буде війна. Після отримання молодшого офіцера пішов захищати Батьківщину. І так і дослужився до капітана”.
Євгеній у війську з березня 2022 року. Каже, місце служби й підрозділ не обирав. Пішов туди, де був потрібен.
“Морська піхота — це спеціальний підрозділ, який виконує завдання на складних напрямках, важкий, ефективний, але служити, там класно. Ми виїхали в сектор на Херсонський напрямок. Відбивали Херсон, потім Донбас пішов. Запоріжжя, Вовчанськ, Суджа, потім знову Донбас. Ми не допускаємо техніку противника до наших передових позицій. Максимально знищуємо техніку, яка йде механізованим штурмом, щоб не захопили наші позиції й не допускаємо їх до наших побратимів з піхоти”.
Перший танк Євгеній знищив на Донецькому напрямку біля Водяного — поблизу аеропорту.
“Там були механізовані штурми росіян. І там ми показали себе, знищуючи техніку противника. Це були танки Т-72, бронемашини БТР “трійки”. На той момент ефективним, навіть зараз, було застосування “джавелінів”. Це сучасна зброя, яка вражає ціль на 100%. Щоб люди тобі довіряли, треба, щоб командир роти, командир підрозділу, розумів сенс війни. Якщо військовий не має бойового досвіду, люди не будуть прислухатись до твоїх задач. І спочатку мені було самому цікаво вистрелити з “джавеліна” по тому танчику. Навіть мріяв, щоб його жахнуть. І так вийшло перед Днем народження. Думаю, коли ж вже танчик виїде. У мене тоді було три БТР, які я знищив. А тоді виїхав танчик, Т-72″.
Євгеній розповідає, що розширення можливостей аеророзвідки полегшило роботу.
“Спочатку або останню, або першу. Якщо вони близько під’їжджають, то першу підбивають, щоб загальмувати колону. Так більше часу, щоб знищити ті машини, які їдуть ззаду. Або гальмується ззаду машина, щоб вони не могли втекти, просто, щоб їх “розмотати”. Починається хаос, вони наїжджають на мінні поля. Пріоритетна ціль — не танк. У танка маленький огляд, він нічого такого серйозного не нанесе. Основне, що треба знищити в колоні, це БТР, в яких сидить піхота. Танк, він неефективний, бо там три члени екіпажу, і він нічого такого не нанесе”.
Найскладніше, каже військовослужбовець, було воювати на Курському напрямку.
“Там були великі механізовані колони для штурмів, до 50 одиниць техніки. І постійні “м’ясні” штурми їхні. Вони кидали багато сил, щоб вибити нас із Курщини. Залучали корейські підрозділи, інтенсивність бойових дій була надзвичайно велика. Кожного дня — не важливо, що там з погодою — у них були штурми. У них була тактика така, що вони спочатку корейців пускали, щоб вони штурмували, а потім за корейцями їхала регулярна армія Росії. Корейці виснажували нас по БК і по військових Силах оборони, які тримали позиції. Натреновані якраз були російські підрозділи, а корейці — то таке, щоб якомога більше БК ми використали, щоб не залишилося там на вогневих позиціях снарядів до мінометів, до “саушок”. Треба його підвезти. Ніхто не тримає на позиціях КамАЗи снарядів”.
“Ми саме наступали підрозділом, займали більш вигідні рубежі, щоб прикрити нашу піхоту. Противник не розумів де підрозділи ЗСУ, вони залітали майже впритул до наших бойових позицій. Коли вони підлітали, я прикріпив ракету, побачив вертоліт Ка-52 і вистрілив по ньому. Попало у хвостову частину. Він задимів і залетів за посадку в сторону противника. Потім, коли провели дорозвідку з дронів, то він залетів за посадку, і там вже ляпнувся”.
Про те, що його кандидатуру подали на отримання звання Героя України, Євгеній Шабло, каже, не знав.
“Подзвонили з Офісу Президента, і сказали, що потрібно прибути в Київ. Поїхав, а там перед врученням — репетиція. І тут називають прізвище, ім’я по батькові, нагороджений званням Героя України, і тоді я зрозумів. Ніхто нічого не каже, бо воно не просто оце пропустить, це на державному рівні, треба зробить вагомі внески, щоб нагороду таку отримати”.
У відпустці “Маяк” не вдягає форму — каже, що за три з половиною роки наносився.
“Ми ж не вибирали наше життя. Так склалося. Війна триває. Треба дійти до завершення і, дай Боже, повернутись у мирне життя. Хоча, не знаю, може й служитиму. З такою нагородою треба розвиватись у військовій справі. Відповідальність завжди є, командир відповідає за кожного військовослужбовця, за виконання бойових завдань, за недопущення противника до своїх рубежів. І це велика відповідальність за життя військовослужбовців, тому що від твоїх рішень залежить виконання бойових завдань. Раніше воювати було легше, бо ми заїжджали прямо на передові позиції на тих самих “ельках”. Зараз, щоб зайти на вогневу позицію, машиною не під’їдеш. Треба пішки пройти кілометрів 5-6. Все зараз в дронах, оптоволокно, воно все розвивається, багато “ждунів” і багато дронів”.
Нині морський піхотинець, капітан Євгеній Шабло “Маяк” та його рота воює на Донецькому напрямку. Вдома на нього чекає дружина і маленька донечка. Тому, додає, знає за кого воює.
“Вони лізуть, хочуть захопити якомога більше територій. Нам немає куди відступати. Ми ж на своїй землі, ми боронимо її. Назад шляху немає. Нам точно не можна їх допускати до захоплення держави — не буде тоді ніякого життя”.
Джерело: Суспільне Суми.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ