26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – вибух на Чорнобильській атомній електростанції. У зв’язку з карантинними обмеженнями у Сумах були відмінені масові заходи із вшанування жертв Чорнобильської трагедії.

ВІД НАСЛІДКІВ АВАРІЇ, ЩО СТАЛАСЯ 26 КВІТНЯ 1986 РОКУ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС СТАЛОСЯ ІНТЕНСИВНЕ ТЕХНОГЕННЕ РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. НАЙБІЛЬШІ ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ МАЛИ РАЙОНИ ПРОХОДЖЕННЯ ЗАХІДНОГО, ПІВДЕННОГО І СХІДНОГО РАДІОАКТИВНИХ СЛІДІВ. ЗНАЧНІ ПЛОЩІ ЗАБРУДНЕННЯ РАДІОНУКЛІДАМИ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СХІДНИМ СЛІДОМ, ВИЯВИЛИСЯ У ТОМУ ЧИСЛІ І НА ПІВНОЧІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

Якщо у після аварійні дні радіаційний стан (в основному) визначався короткоживучими ізотопами, зокрема йодом-131, то на сьогодні найважливішу роль у радіоактивному забруднені визначають довго живучі радіонукліди: цезій-137 і стронцій-90.

Постановою від 23.07.1991 року № 106 та Розпорядженням від 18.01.1993 року № 17-Р Кабінет Міністрів України надав лише 11^ти населеним пунктам Сумської області статус забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи:

ІІІ зона гарантованого добровільного відселення – села Пирогівка, Богданівка Шосткинського району (мешкає 1192 чол., в т.ч. дітей –132);

IV зона постійного радіоекологічного контролю – села Богданка, Вовна, Ковтунове, Дубрівка, Чорні Лози Шосткинського району та села Майське, Базилівщина, Степне, Феофілівка Ямпільського району (мешкає 1763 чол., в т.ч. дітей – 224).

Першими страшний удар радіації прийняли на себе пожежники Чорнобиля і Прип’яті, які вже за лічені хвилини вступили у двобій зі смертельним вогнем. Під потужним іонізуючим випромінюванням, в токсичній атмосфері сильного задимлення вони зробили все, що могли і навіть більше, ніж це під силу звичайним людям, ціною свого життя і здоров’я приборкавши страшну пожежу.

Подальша ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС потребувала чималих сил і засобів. До Чорнобиля їхали сформовані підрозділи з усіх куточків колишнього Радянського Союзу. На допомогу колегам в числі перших прибули і сумські пожежники. Пліч-о-пліч з ліквідаторами з інших регіонів вони працювали дозиметристами, відкачували так звану «важку воду» з-під реактора, проводили дезактивацію станції, заступали на чергування в караулах пожежних частин, гасили пожежі в кабельних тунелях четвертого енергоблоку та на всій території зони відчуження.

Електронні системи роботів, які застосувались на ліквідаційних роботах, не витримували пекельного випромінювання, а люди працювали – в екстремальних умовах і з гідною поваги мужністю. Звичайно, отримували і опромінення. Але про це тоді ніхто не думав, оскільки робили все, щоб подолати наслідки аварії.

Понад 100 працівників пожежно-рятувальної служби Сумщини з 1986 по 1991 роки несли варту в Чорнобилі та на всій 30-кілометровій зоні відчуження. На зміну ліквідаторам, які за станом здоров’я та отриманими рентгенами були змушені повертатись додому, приходили інші. Головним стимулом для них було – якщо не ми, то хто!?

Все далі в історію відходять ті події, протягом яких героїчними зусиллями народу, самовідданою мужньою працею десятків і сотень тисяч тих, хто брав безпосередню участь у небезпечній роботі в епіцентрі аварії, вдалося приборкати вогнище безжальної радіації. З кожним наступним проміжком часу ми все більше розуміємо, від якої страшної біди врятували країну та весь світ пожежники-чорнобильці та інші ліквідатори – скромні герої тих днів.

У Сумській області мешкає майже 13 тисяч осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З них 1911 осіб мають інвалідність, пов’язану з наслідками аварії на ЧАЕС, 6416 – учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 4049 – потерпілих від Чорнобильської катастрофи, 1605 – дітей-«чорнобильців» та 39 осіб – із числа учасників інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Поділитися в соціальних мережах