“Два роки під землею”: Як живуть захисники у бліндажах на прикордонні Сумщини

Тримають сумський кордон та живуть під землею. На позиції бійців 87 добровольчого батальйону, який наразі захищає прикордоння Сумщини, побували кореспонденти Суспільного.

Приховані споруди на прикордонні Сумщини. За ними – підземні приміщення для захисників. Там облаштовані бліндажі для бійців підрозділу, який воює у складі 106 окремої бригади тероборони.

“Тут облаштовані позиції, місця зберігання зброї, боєприпасів, мін і так далі. Дооблаштовуємо позиції, окопи, прочищаємо їх, бійниці готуємо, щоб був огляд хороший для ведення вогню”, – розповіли бійці.

Під землею облаштовані робочі місця. Є приміщення для чергування, поруч – кімната для відпочинку і медпункт.

Головний сержант 1-ї стрілецької роти з позивним “Махно” розповів: місце для хворих використовують нечасто: “Саме більше – це тиск, серце. Ми вже два з половиною роки під землею, не вистачає кисню іноді. Ще як людина пожила, похилого віку, як я, наприклад, — то сердечні, тиск. А так-то хлопці всі живі-здорові”.

Бойова медикиня взводу Наталія господарює на кухні. Говорить, готову їжу привозять, але сама готує додатково. “Ну хочеться хлопців побалувати чимось таким домашнім, смачненьким. Бачите, як дома, домашня їжа. У нас на обід був борщик, була картопля. Салатик приготувала, відбивні – купила м`яска”, – розповіла жінка.

Наталія служить майже рік. Розповіла, чому пішла добровольцем: “Це моє покликання, розумієте? Допомагати людям. Я 22 роки працювала на “швидкій допомозі”. У нас скорочення штату пішло. Мені 56 років, роботи там не було. Мені чи за кордон – за кордон, самі розумієте, чужі люди, чужа мова, хто тебе там чекає? А сюди якось мені запропонували – так і все нормально, все добре”.

На новому місці роботи вже звикла, все облаштувала, щоб було зручно. Жінка піклується про котів, які теж живуть у бліндажах. “Кожній людині страшно, було, звичайно, було. Вибухи були, літало наді мною. Всього сказати не можу, але було страшно. Але витримала, все нормально. На полігон з хлопцями їздила, стріляла, з кулеметів, з автомата”, – розповіла жінка.

Бійці підрозділу продовжують навчатись, розповів боєць з позивним “Бєлка”, хоча майже всі – добровольці з перших днів вторгнення, а дехто воював і раніше. Чоловік каже: з 2014 року служив у штурмовому батальйоні, брав участь у боях за Донецький аеропорт, у 2022 пішов служити знову.

“Батальйон не вміщав таку кількість людей, які хотіли до нас. З тим складом, який ми сформували, ми в перші дні виїхали на захист Сумщини. Виконували завдання на Сумщині. Потім виконували завдання на Куп’янську і зараз тут на відновленні і по захисту кордону знов на Сумщині”, – розповів головний сержант.

Завдання підрозділу – утримувати сумський кордон. Бійці контролюють безпеку спостережних пунктів, чергують на блокпостах та зустрічають диверсійно-розвідувальні групи, які приходять з російського боку.

“Коли ми їх помічаємо, ми відкриваємо вогонь чи зі стрілецької зброї, чи за підтримки артилерії, і вони відходять. Багато дуже роблять шкоди – роблять засідки, мінують наші дороги. Якщо ми бачимо якусь підозру на дорозі, то виїжджають наші сапери”.

Через систему переходів можна дістатися до житлових бліндажів. Там живуть бійці, які прибули захищати кордони Сумщини з Кам’янець-Подільського. “У 2014-2015 році ми воювали з хлопцями, потім була в нас демобілізація, був період відпочинку, і коли повномасштабна війна почалася у 2022 році, ми всі об’єдналися. Групою ми виїхали 11 березня з Кам’янець-Подільського. І дотепер їздимо по різних областях. Наш прапор міста Кам’янця-Подільського розписаний усіма хлопцями, які служили. Є, на жаль, на цьому прапорі і хлопці, які загинули, які з нами проходили війну. Недавно в нашого хлопця загиблого народилася дитина, ми відвідували їх”, – розповів командир 1-го стрілецького взводу з позивним “Художник”.

До нових бійців, каже командир, мають свої вимоги:

“Перш за все в моєму підрозділі люди не вживають алкоголь. Я не вживаю і люди не вживають. Має бути дух воїна, щоб людина мала бажання захищати країну, а не просто що її десь ТЦК зловило у військкоматі випадково і до нас. Тобто людина має бажання мати захищати Батьківщину”.

У бліндажі – буржуйка та обігрівач. На стінах – дитячі малюнки, які передають захисникам через волонтерів.

Там є і гітара, яка належить бійцю з позивним “Артист”. За освітою він режисер, у мирному житті займався організацією фестивалів, проведенням свят та шоу-програм.

Від початку вторгнення пішов у тероборону, поступово за час служби, каже, склалася пісня про ТРО. “Потрібні пісні про ТРО. Це такий рід військ, ще не зовсім досконалий, але ж він є, і про нього потрібно співати”, – вважає боєць. Чоловік каже: виконує пісню нечасто, бо руки більше звикли до автомата, аніж до гітари.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ