Камера зафіксувала, як два юнаки “дзюрять” біля ТРЦ (відео)
У славного бельгійського міста Брюсель, як відомо, є вельми цікавий символ – фонтан зі скульптурою хлопчика, який робить «пі-пі». Дитина, увічнена у бронзі, – вельми ніжного віку, майже немовля. І те, що вона робить, викликає хіба розчулення. Також ніхто не докине, що вона погано вихована. Дуже давно, щоправда, якісь снобуваті інтелектуали зауважували щось на предмет дурного смаку скульптора. Нині вже ніхто нічого не зауважує – «писаючий» хлопчик давно числиться у розряді еталонних витворів мистецтва.
Також зазначимо, що у Брюселі немає особливих проблем із громадськими вбиральнями. До всього, тамтешній люд привчений справляти біологічні потреби у спеціально відведених місцях. Не менш славне місто Глухів розташоване у країні, яка з усіх сил прагне увійти до складу об`єднаної Європи, де, як відомо, розташований і вищезазначений Брюсель. Воно має трохи інші символи – наприклад, гетьманську булаву або відому водонапірну вежу – куди крутіші за якесь там хлоп’ятко з «перчиком». Втім, на відміну від європейської, у колишній гетьманській столиці публічних туалетів помітно менше, і тутешній народ куди демократичніший за бельгійців у плані «відлити».
У цьому переконує, зокрема, колоритне відео з камер системи відеоспостереження ТРЦ «Юність». На ньому два юних бовдури дзюрять, не криючись, під стійку навісу на внутрішньому майданчику згаданого ТРЦ. Споглядання цієї картини викликає аж ніяк не розчулення, як у випадку з брюссельським «цвіркунчиком». Якщо відверто, кортить дати хуліганам по зашийку, тим більше коли береш до уваги: їх не обходить, що тут місце відпочинку, до того ж і добре освітлене, облаштоване системою відеоспостереження, а зовсім поряд знаходиться функціональний туалет. Їм, бачите, приспічило, і – «нехай трісне моя совість, але не сечовий міхур».
Ще одна дрібна, але, тим не менш, примітна деталь: перш ніж перейти до справи, «цвіркуни» жбурляють під ноги недопалок. Але ж навколо «Юності» розташовано, не багато-не мало, аж цілих шість (!) сміттєвих урн! Знову бачимо плоди поганого виховання, з якими, певні, нам до Європи, як до Брюселя пішки – поза те, що маємо куди серйознішу за брюссельську міську символіку…