У переломний момент вони залишили своє цивільне та комфортне життя та поїхали на схід. Разом із пресцентром 58 ОМБПр імені гетьмана Івана Виговського konotop.city зібрав історії бійців: із Конотопа, Кролевця, Києва та Сум.

Під обстрілами рятувала поранених

Світлана Гопка живе у Конотопі. Ще з самого дитинства Світлана мріяла допомагати людям, бути дбайливою та лікувати хворих.Так і сталося: спочатку медичне училище, потім робота медичною сестрою, а у 2016 році підписала контракт з 58 ОМПБр. Попри відсутність підтримки близьких.

Першим її виїздом в зону ООС була Луганська області. На посаді медичної сестри медичної роти дівчина забирала поранених бійців з позицій та тих, яких передавали батальйони. Надавала невідкладну медичну допомогу при кульових пораненнях.

У хвилини допомоги вона поєднує свій професіоналізм та медичний досвід з ніжністю, тактовністю, завжди підбере потрібні слова розради, підніме бойовий дух свого побратима посмішкою та словами. Навіть під обстрілами Кримського вона охоче бралась за будь-яку роботу, виїзди до поранених.

Медовий місяць тривав чотири доби

Олександр Болтков із Волині починав «доброробатівцем», а Марина Болткова з Шостки – медикинею.

У 2017 році під час навчань на одному з полігонів Олександр помітив в своєму підрозділі гарну молоду медикиню. Вона служила ще з 2016 року, коли особливо «відчувалася» війна.

Спочатку чоловік ходив до молодої гарної дівчини в гості, по дружньому відвідував медичний пункт підрозділу. У вільний час, незалежно від погоди, чоловік спішив до коханої, долаючи шлях від однієї точки до іншої – вони були у різних підрозділах. Наразі вони разом. Одружені.

«Наш медовий місяць тривав чотири доби. Але то був щасливий час!», – говорить Олександр, коли згадує період між напруженими днями військової служби. На більше подружжя не відпустили через постійні ротації.

Польова кухня розлетілася вщент

Аліна Чередник за освітою психологиня, однак одразу після навчання у 2016 році, не повідомивши нікому з рідних, підписала контракт з 58 ОМБПр. У той час підрозділ виконував завдання в Авдіївці Ясинуватського району.

На той період ворог дуже голосно нагадував бійцям, що війна триває. Майже постійні нічні обстріли, особливо в літній період, різнокаліберна зброя та міномети. Польова кухня, якою слугувала тоді брезентова палатка, розлетілась вщент, коли туди втрапила міна. Говорить, що витримала все це завдяки психологічній підтримці як і вдома, так і серед побратимів. Поруч були гарні виховані люди.

«Ми жили в підвалі, тому спочатку обстріли були розмазані, приглушені. Потім якось звиклось, притупилось. Автоматна черга стала синонімом ранньої пісні пташки – звичка. Якщо звуки куль притихали, то це вже дійсно насторожувало», – говорить Аліна.

19 осколкових поранень

Едуард Матвєєв працював юристом-консультантом. Але війна на сході змусила змінити плин звичайного життя – пішов до батальйону територіальної оборони «Донбас» у 2014 році.

У 2015 році у Попасному Новоайдарського району Андрій витягнув двох поранених бійців з-під мінометних обстрілів на мінному полі. Сам отримав дев’ятнадцять осколкових поранень в плече та спину, пошкодив ногу. Бійця контузило та розірвало барабанну перетинку.

Після тяжкого лікування в госпіталі у 2016 офіцер пішов на службу до 58 ОМПБр. Через стан здоров’я, працює на посаді помічника начальника артилерії. Військовий отримав багато відзнак та нагород, зокрема за бойові дії в районі Маріуполя.

Постійно знаходить «сюрпризи»

Максим Лук’яненко родом із Сум. У 2014 році потрапив 91-й окремий полк оперативного забезпечення на посаду сапера на кордон з Росією у Луганській області. А далі – Мар’їнка Донецької області, Авдіївка, Піски, селище Водяне Волноваського району, Шахта Бутовка, що є лінією розмежування, крайня українська позиція під Донецьком, де навіть відчувається, як «дихають» вороги.

Говорить, що штурм Мар’їнки почався дуже рано та і взагалі того часу обстріли були щільнішими та масовими. Після цього саперам працювати дуже складно: постійно знаходяться «сюрпризи», так ще й покривають обстрілами.

На військову службу за контрактом у бойову 58 окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського потрапив у 2016 році. Боєць отримав безліч нагород, зокрема за оборону аеропорту та інші.

Рештки солдата часів 1941-1945-го

Костянтин Дерев’янко родом із Чернігова. З дитинства цікавився історією. У 2015 році став «добробатівцем» та потрапив разом із батальйоном у Піски Донецької області. Згодом вступив на контракт та потрапив до «Союзу Пошукових загонів України» на Чернігівщині.

Ціллю таких робіт є розшук невідомих поховань бійців Другої Світової війни та їх перепоховання. Якщо в знайдених похованнях солдат на рештках одягу мав медальйон з інформацією про нього, документи чи ще якісь розпізнавальні речі, то намагалися знайти рідних героя і відправляли ховати на Батьківщину.

У Полуботках Чернігівської області вдалося знайти рештки солдата часів 1941-45 року. Останки були відправлені на експертизу і згодом можна буде дізнатися біографію того, хто колись ціною свого життя захищав Україну

Поділитися в соціальних мережах