Українці здебільшого люди сердечні, відгукуються на чуже горе, намагаються чимось допомогти. Тому залюбки поповнюють скриньки з фото малечі, з якими стоять хвацькі молодики на «хлібних» місцях – біля магазинів «АТБ» і «Дитячий світ». Іноді стоять мовчки, іноді добре поставленими голосами просять допомогти хворим дітям, апелюючи до нашої совісті, забуваючи про свою, яка в глибокій комі…

За не перевіреними даними, це – своєрідна схема: реєструється благодійний фонд, від імені якого випрошують кошти, частину з яких він забирає, а решта – в кишеню прохачам. Перевірити діяльність фонду практично неможливо, заявлену звітність теж. Активність «прохачів» настільки впадає у вічі, що неможливо не звернути уваги.

“Вийшло так, що двічі викликала поліцію, – розповідає депутат Глухівської міської ради Ніна Ільїна. – Слід віддати їй належне – швидко реагує, бере покази (у мене), «прохачі» на цей час зникають, а потім – як гриби після дощу. Чому поліція так реагує мені не зрозуміло, бо письмової відповіді не отримала. До речі, в обох випадках «прохачі» відразу комусь телефонували, можна припустити, що в них є куратори. Доходить до абсурду: стоїть молодичка років 30-40 з табличкою «Допоможіть на похорони сину». Це як? Дитина лежить десь у труні, а мама в цей час кошти на поховання збирає?! Читач може звинуватити мене у безсердечності і в усіх смертних гріхах. Виправдаюсь, я за допомогу, тільки адресну, коли довіряю джерелу інформації і точно знаю, що кошти справді комусь допоможуть. Дратує, коли мене хапають за руки і кажуть: «Дай». Благодійність – це добровільність, а не примус. Справа кожного подавати чи не подавати. Тільки жаль людей, які через добрі наміри годують безпринципних паразитів, які прикриваються допомогою людям. Подивіться на фото. Хіба чесні люди, які справді допомагають, ховають своє обличчя?”.

Джерело: kourier.in.ua

Поділитися в соціальних мережах