Сім’я із Горлівки виховує на Сумщині 15 дітей і розводить бджіл

Раніше в цьому приміщенні був цех із виробництва ковбас, згодом – пекарня.

Тепер же цей занедбаний, але ошатний будинок, в селі Самотоївка Краснопільського району Сумської області облаштовує сім’я Циганків під помешкання для їхньої незвичайної родини.

Їхали на місяць-два, а залишилися назовсім

Людмила – 27 років, Михайло – 24, Наталія – 20, Андрій – 20, Дар’я – 19, Даніїл – 18, Олександр – 17, Євген – 16, Олег та Альона – 15, Павло – 13, Ірина 12, Сергій – 11, Інеса – 10, Антон – 8

перераховує своїх дітей Тетяна Циганок

Так, їх у неї з чоловіком п’ятнадцятеро! Усі – рідні. Кажуть, стільки їм Господь послав щастя.

Сім’я родом із Донеччини, міста Горлівка. Коли почалося протистояння на сході України і бойові дії вже впритул підійшли до їхньої оселі, родина вимушена була покинути свій дім та шукати прихисток деінде.

Аби зберегти життя і здоров’я наших дітей, нам довелося покинути будинок у Горлівці. Там у нас був дім на 280 квадратних метрів. Нам влада виділили, як для багатодітної родини. Спочатку жили в таборі для біженців на березі моря. Але війна не закінчувалася. Згодом переїхали до знайомих у Дніпродзержинськ. Там уже намагалися облаштувати свій побут 

Дмитро Циганок

Утім, трикімнатна квартира, яку орендувала родина, була замалою для них. Спали на триярусних ліжках, тулилися і дівчатка, і хлопці в одній кімнаті. Про особистий простір для дітей і мови тоді не йшло. Тож почали шукати більш підходяще житло.

На державу та допомогу від неї ми не чекали. Я почав через Інтернет підшукувати будинок. І знайшов такий на Сумщині у Краснопільському районі. Це було технічне приміщення для виробництва ковбас, цех. Будинок у занедбаному стані був, адже тривалий час його не експлуатували. Але плюс приміщення в тому, що воно просторе, із високою стелею та окремими кімнатами. Якраз підходило для нашої великої родини, бо треба було якось розмістити і хлопчиків, і дівчаток

Дмитро Циганок

Великий дім для великої родини

Переїхали в нове помешкання в Сумській області рік тому та почали будувати. Грошей катастрофічно не вистачало. Від держави отримували на 17-ть чоловік близько 13 тисяч гривень допомоги як малозабезпечена родина та ще дві тисячі – компенсація на опалення. Пільги на проїзд на них уже не поширювалися на Сумщині, бо прописка ще донецька.

Родина залізла в борги, але почала поволі облаштовувати свій дім.

Приміщення це постійно було вогким. Боялися, що фундамент може прогнити. Тому першою справою взялися за гідроізоляцію. Цього літа обкопали весь дім на два метри в глибину та зробили гідроізоляцію. Стіни зовні утеплили та поштукатурили 

Дмитро Циганок

Робочими руками допомагали сини. Матеріально ж підтримувала релігійна община, членами якої є родина. Більшість будівельних матеріалів – гуманітарна допомога від Міжнародної організації мігрантів. Представники її вийшли на багатодітну родину переселенців через Краснопільську громаду, до якої входить село Самотоївка, куди переїхали Циганки.

Разом нас багато…

Нині одне з найзатишніших місць у будинку, де може розмістити вся родина у повному складі, це велика кімната із каміном. Та зібрати всіх 17-теро членів сімейства нині не вдається, сміється мама Тетяна.

9 діток у нас ходять до школи місцевої. Ще двоє – син та донька навчаються в Сумах. Дівчина опановує пекарську справу, а син вчиться на факультеті мистецтв грі на скрипці. Найстарші Міша та Люда вже окремо від нас мешкають – у них родини свої

Тетяна Циганок

Майже всі діти мають музичну освіту.

У будинку Циганків у кімнатах можна знайти й акордион, і бандуру, і піаніно, й віолончель.

Ми хоч із дружиною не музиканти, але дітей привчили до музики. Після школи діти двічі на тиждень відвідують музичну школу в Сумах. Так на це іде чимало коштів, навіть якщо порахувати лише дорогу туди та назад, то вже чимало. Я впевнений, що ці знання може й не пригодяться їм, але це добре для розвитку їх. Щоб вони цінували прекрасне

Дмитро Циганок

Зачасти саме біля каміну й відбуваються музичні тренування та цілі музичні вечори.

Солодка справа

Ремонт будинку потребував чимало коштів. Перспектива піти на роботу із зарплатнею в дві-три тисячі Дмитру й Тетяні не прийшлася до снаги, адже навіть нагодувати родину із 15-ти чоловік (старші двоє мешкають окремо) нелегка справа. Не говорячи вже про їжу, витрати на проїзд та навчання.

Тому вирішили займатися власною справою. Ще у Горлівці родина мала пасіку. А так як їхали із рідного дому поспіхом, то вулики залишили там. А вже на Сумщині вирішили відродити цю справу.

За допомогою звернулися до громадської організації «Професійна ліга соціальних працівників Сумщини». Вона ще з 2009 року представляє в Сумській області Міжнародну організацію міграції. Та ж у свою чергу використовує фінансову підтримку німецького уряду.

Перевагу ми надаємо в отриманні такої допомоги сім’ям переселенців, малозабезпеченим чи іншим пільговим категоріям населення. Але основний критерій відбору – щоб людина мала бажання чимось займатися, щоб була активною та з користю використала кошти. Родина Циганків брала участь у проекті, який підтримує внутрішньо переміщених осіб та мешканців регіонів, які зазнали наслідки конфлікту. Цей проект покликаний допомогти таким родинам самореалізуватися в якісь справі, налагодити невеличкий бізнес, що дозволить їм достойно жити

голова правління ГО Едуард Глоба

Сім’я оформила заявку на участь у конкурсі проектів. Далі пройшла дводенний тренінг. Створила свій бізнес-проект по бджільництву, захистила його та отримали необхідні кошти. Сума гранту для групи самозайнятості складає 650 Євро, а для підприємців – 2 500 Євро.

І так у Циганків з’явилися 20 вуликів.

Меду цього року було ще мало, бо ми ще не встигли повністю налагодити роботу. Та й літо було досить холодним, тому меду ще не довелося продавати. Небагато отримали та скуштували самі. Але на наступний рік будемо розширятися. В принципі у Горлівці ми жили в основному за рахунок бджіл. Сини допомагають мені, тому це в нас не займає багато часу

Дмитро Циганок

Загалом, аналогічну фінансову підтримку для розвитку власної справи на Сумщині в цьому році отримали близько 350 людей. Загальна сума коштів, яку їм надав фонд підтримки, складає близько 2-х мільйонів гривень, розповідає голова правління ГО Едуард Глоба. 65% з усіх, хто отримав допомогу, це вимушені внутрішні переселенці. Таких, за інформацією управління статистики, в Сумській області мешкає майже 75 тисяч осіб.

За все дякуйте

За таким принципом живе вся багатодітна родина Циганків. Вважають, що все в руках Бога і в людських.

Мовляв, зверху дається напрямок, а вже власними руками потрібно виборювати собі право на достойне життя.

Ми не звикли до розкоші, але й не жебракуємо. Дякуючи Богові маємо дах над головою, їжу на столі, у що вдягтися. Так і дітей вчимо. Щоб працювали на себе і не чекали подачок. Ми коли переїхали сюди, то люди закидали нам, мовляв «дітей скільки, сидітимуть грошей від держави проситимуть»… Я й сам так живу і дітей вчу, що ніхто нам нічого не винен. А для того, щоб щось мати, то треба працювати та дякувати за те, що живеш, прокидаєшся щоранку і маєш сили та наснаги працювати

Дмитро Циганок

Джерело: http://spec-kor.com.ua/