“У кожного свій характер”: Як живе сумська родина, в якій 10 дітей
Сергій Гмиря та Олена Пономаренко разом уже майже 12 років і вони батьки-вихователі будинку сімейного типу. В їхній родині – 10 дітей. Днями Cуспільне побувало в гостях у Олени та Сергія, як живе родина – далі.
Сергій та Олена зустрілися за оголошенням. 14 серпня буде 12 років, як пара зустрілась, а вже за два тижні Сергій зробив Олені пропозицію. “Було багато дзвінків. Серед них подзвонив мій чоловік і сказав чарівну фразу: “Я не принц на білому коні”. Думаю: “О, клас, мені не потрібні принци”, – зі сміхом пригадує Олена.
Зробити пропозицію чоловіка підштовхнуло те, що Олені продовжували багато дзвонити інші чоловіки, адже оголошення лишалось у відкритому доступі. “Я йому сказала, що так, ми будемо з тобою спілкуватися, але я маю право робити вибір. Потім він зрозумів, що може мене втратити й швидко почав атакувати – нумо подавати заяву”, – розповідає Олена.
На той момент жінка виховувала доньку. “У неї була донька, яку вона вдочерила. Я її також вдочерив. І вона захотіла братика”, – пригадує Сергій.
Олені зізнається, коли вдочеряла Кароліну, сумнівалась – брати одну дитину чи одразу двох. “Оскільки в мене біологічні були двійнята, мені так хотілося, щоб не одна дитина. Люди розуміють, що дитині веселіше, цікавіше, коли вона не одна. Я знала, я молилася про те, що якщо буде така можливість, то я обов’язково ще візьму дитину”, – розповідає жінка.
Згодом у родині з’явились ще братик та сестричка. “Усе наше життя почалося із того, що ми весь час комусь допомагали. То моя свекруха від першого шлюбу залишилась на вулиці. Потім з’явилась дівчина, жінка на той час уже, Олена, якій потрібна була допомога. Вона була із двома дітьми, вагітна третьою дитиною. В результаті вона прожила у нас майже рік, народилась чудова дівчинка Єва. Їй було вже три місяці, коли вони пішли на квартиру”. – розповідає Олена.
За деякий час родині запропонували взяти до себе ще одну дівчинку – біженку. Олена та Сергій не відмовились, адже умови та дохід сприяли. У родини: триповерховий будинок, дві машини, сауна та басейн.
“Коли ми прийшли до соцслужб, ми хотіли під опіку взяти. Нам сказали, щоб під опіку дають лише біологічним родичам. А так просто – ні. Запропонували нам таку форму – прийомна родина. Можна взяти одну дитину і ще отримувати допомогу від держави. А це теж багато що означає, адже коли я брала Кароліну, я розуміла, що треба потурбуватися і про фінансовий бік її майбутнього життя дитини”, – говорить Олена.
Сергій говорить, що забезпечує родину, адже працює на основній роботі, а також має дохід від здачі в оренду сауни та отримує пенсію. Згодом сім’ї запропонували ще четверо дітей з однієї родини. Так Олена та Сергій стали батьками восьми дітей.
“Потім одній дівчинці виповнилось 18 років. Вирішила вийти із родини. І ми тоді взяли ще Артема. Рік тому взяли двох: хлопчика і дівчинку – Сергія і Настю. Зараз у загальній кількості у нас десятеро дітей”, – розповідає Сергій.
Щовечора родина збирається разом та обговорює різні теми. “Я кажу: “Вважайте, що ви одне в одного берете інтерв’ю. Як питання ви задасте? Про сім’ю, про ваше життя тут в родині”. Було питання про перше враження про сім’ю, де ви з родиною бували. Я ставила питання: “Ось ми вас забирали із реабцентру, чи повернулись би ви туди?”. “Ні!” “А чому?” Вони казали: “Тому що з мамою можна поговорити, коли тобі погано, ти біжиш до мами, коли радісно – теж до мами”, – ділиться Олена. “Не скажу, що пів-України проїздили, але все одно. Були в Харкові в екопарку, в Броварах в аквапарку, в Кирилівці, в Залізному Порту, в Єгипті”, – розповідає Сергій.
Олена говорить, що в Єгипет була наймасштабніша поїздка, адже окрім своїх 10 дітей, брали з собою також онука і племінницю Олени. “Коли ми з моря вже всі повиходили, коли вже збираємось. І вони стали і я стою рахую: “Раз, два, три, чотири.” А чоловік каже: “Ну що ти їх як гусенят рахуєш?”. Поруч люди бачать це все. “Ну правильно, щоб мені чужих не прихопити”, – сміючись розповідає Олена.
Батьки кажуть, у кожного свій характер. Немає однакових чи схожих. Тому до кожного потрібен власний підхід. Однак, це не заважає, кажуть, бути щасливими разом.