У Ромнах реєструють шлюби під протікаючим дахом
Коли відчиняєш двері Роменського РАЦСу, одразу хочеться взяти в руки набір інструментів, щітку, фарби. Помітно, що багато років стіни та стеля не бачили майстрів з ремонту. Директор державного закладу Людмила Оксюта говорить, що ремонту тут поки зробити не можуть, бо приміщення й досі не передане на баланс міста.
“Головне територіальне управління юстиції в Сумській області його чомусь не передає, – пояснила Людмила Миколаївна. – Зараз Кабінет Міністрів України планує передати функції органів РАЦСу на місцеву владу. Можливо, за таких обставин щось швидше зміниться”.
Начальник управління фінансового та матеріально – технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Сумській області Ірина Челядіна має іншу точку зору з приводу того, чому РАЦС до сьогодні не на балансі міста:
“Від нас зараз нічого не залежить, хоч ми тільки “за”. Уже рік ведемо переписку з роменським управлінням економічного розвитку. Та все чекаємо на оформлені документи від них. Тільки тоді маємо право передати будинок на їхній баланс”.
В управлінні ж економрозвитку РМР пояснюють, що чекають відповіді від Міністерства економічного розвитку й торгівлі України, адже воно має підготувати проект передачі цього об’єкту. У свою чергу всю необхідну документацію роменське управління економічного розвитку запевняє, що надіслало.
Такий довготривалий процес передачі… Але будівля аж кричить, що потребує ремонту.
“Тут і самі бачите, – говорить директор, – що картина страшна: приміщення «сідає», кругом тріщини, дах тече. Проводка небезпечна, один бік коридору взагалі довелося відключити. Де вдалося, самі ремонтували електрику, і по кабінетах також. В одній кімнаті працівники взагалі сидять без світла. Якщо розпочинати тут ремонт, я навіть не знаю, за що братися. Просто косметичний не допоможе”. А воно й не дивно, бо з 1987 року будинок практично не відновлювався.
За всі 30 років тільки два рази раніше діюче міське управління юстиції прикладало зусилля для покращення презентабельного вигляду будинку.
“У 2004 році латали дах, та він усе одно протікає, – розводить руки директор. – Доводиться постійно робітникам лазити на будівлю та зчищати сніг. У 2006 році навели красу в залі церемонії. От тільки там справді гарно й затишно”.
Людмила Оксюта занепокоєна не тільки зовнішнім виглядом державного закладу, але й умовами, у яких доводиться працювати спеціалістам. Директор не втрачає надії, але від неї, говорить, нічого не залежить. Звернутися по спонсорську допомогу до підприємців вона, пояснює, не може, бо не має права використовувати такого роду кошти.
За словами пані Людмили, практика інших міст показує, що РАЦСи можуть переїздити до інших виділених містом приміщень чи орендованих. Можливо, цього вони швидше дочекаються, і над головою вже не висітимуть голі проводи, на які ще й вода з даху стікає.
Джерело: http://www.novpoglyad.com.ua/