“Пропоную вулицю Горького перейменувати на вулицю імені Левка Лук’яненка – на честь автора” Акта про незалежність України від 24 серпня 1991 року” та Героя України.

Левко Григорович Лук’яненко — український націоналіст, дисидент часів СРСР, політичний діяч незалежної України, Герой України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2016). Академік Академії наук вищої школи України (АНВШУ, 2001). Почесний доктор права Альбертського університету (1993, Канада). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (22.11.2007, за активність і наполегливість у донесенні до світової спільноти правди про голодомори в Україні у XX столітті, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність), Почесною відзнакою Президента України (орден «За заслуги» ІІІ ступеня, 1992); медаллю імені Святого Володимира «Борцям за волю України» (1991, СКВУ).

Народився 24 серпня 1928 року в с. Хрипівка Городнянського району Чернігівської області України. Українець. Він створює опозиційний по відношенню до радянської влади “Український робітничо-селянський союз” (“Українська Робітничо-Селянська Спілка”), який виступав за конституційнє відділення України від СРСР. Його арештовують і звинуватили в тому, що він «з 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». І в січні 1961 його засуджують до розстрілу “за антирадянську агітацію і пропаганду”. Він перебував у камері смертників 72 ДНІ й кожної миті очікував розстрілу. Однак вирок замінюється тюремним ув’язненням терміном на 15 років.

У 1976 Левко Лук’яненко вийшов на свободу і став одним із засновників Української гельсінської групи”. У наступному році він був знову заарештований і засуджений до 10 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання. У 1988 Левко Лук’яненко вийшов на свободу. Він і далі провадив активну підпільну роботу, виношував плани, писав програми підпільних організацій, згуртовував навколо себе людей. Левко Лук’яненко провів 27 РОКІВ в радянських тюрмах та концтаборах”, – йдеться у петиції.

Нагадаємо, майже рік тому, 26 липня 2017 року, на сесії Сумської міськради депутати підтримали депутатський запит про перейменування вулиці Горького. Його автор аргументував це тим, що жителі міста обурені, що попри проведену декомунізацію, до сих пір вулиці названі на честь оспівувачів більшовицького режиму.

20 лютого сумчани створили петицію про перейменування вулиці ім. Горького на вулицю ім. Толкіна – письменника світового масштабу. Але петицію не підписала необхідна кількість осіб.

Петиція щодо недоцільності перемейнування вулиці Горького набрала 276 підписів із 250 необхідних. Відповіддю міської влади 27 березня стало надання повноваження щодо проведення громадського обговорення, згідно з Розпорядженням управління архітектури та містобудування міської ради.

Засідання, під час якого обговорили пропозиції щодо зміни назви вулиці Горького на нову, відбулося 17 квітня. Звіт результатів показав, що 282 учасники обговорення підтримали залишити назву, проте 264 — залишились при думці повернути одну із історичних назв — Суджанська.

Поділитися в соціальних мережах