“Залишатися в окупації не планували”: як переселенка із Сєверодонецька адаптувалась у Сумах

Анастасія переїхала до Сум з окупованого Сєверодонецька півтора року тому. Розповідає: залишатися в окупації не планували з початку повномасштабної війни. Нині в місті залишились її рідні, тож що там відбувається знає від них.

Анастасія приїхала до Сум з Сєверодонецька Луганської області, після того, як місто було окуповане військами РФ. Про те яким був шлях евакуації та що цьому передувало говорити не хоче, каже — дуже важко згадувати.

“Суми ми можна сказати обрали випадково. Це місто мені сподобалось тим, що воно мені нагадує моє рідне місто, воно так само не велике, компактне. Тут дуже гарна природа, в Сумах дуже добрі гарні люди, які завжди допоможуть”, — говорить.

У Сумах разом з донькою живе останні півтора року. Розповідає, коли друзі дізнались, що їде саме сюди, то її не зрозуміли, адже тут до кордону з Росією близько 40 км, але виїжджати з окупації планували одразу.

” У нас сумнівів не було ще з 2014 року. Просто в культурному контексті ми не завжди розуміли, ми вірили, що є хороші росіяни, які адекватні, а є неадекватні, які у нас забрали половину області. Ми як ніхто бачили, як живуть люди на окупованих територіях. Вони приїжджали й розповідали. Тому, коли почалось вторгнення у нас не було жодних сумніві, що нічого доброго не буде”, — розповідає жінка.

Фото: Суспільне Суми

В окупованому рідному місті у Насті залишилась мама: “Вона не захотіла з нами виїжджати тому, що для людей 60+ їхня домівка — це найважливіше, як вони кажуть ви ще молоді ви ще заробите, а ми от, це наші стіни, які для них інколи головніше за життя. Там все дуже погано. Стирають взагалі згадку про Україну, що колись вона там була. Місто наразі зруйновано, у місті немає зв’язку, спеціально його глушать, в місті немає опалення. В місті майже немає ніякої роботи, тобто пенсіонери отримують якусь допомогу. Там дуже активно діє пропаганда, в моє місто перше що зробили, це завезли телевізор з пропагандою”.

34 роки, розповідає жінка, говорила російською і виховувала цією ж мовою дитину:

“Я на той момент я не розуміла, наскільки мова важлива, наскільки вона ідентифікує нас, тому, не одразу після вторгнення я перейшла на українську, але я вважаю, що чим менше ланцюгів нас пов’язує з ворогом, тим краще для нас самих”

Серед іншого, адаптуватися на новому місці, говорить Настя, їй допомогли в просторі “Вільна”, про який вона випадково дізналася з Інтернету.

Фото: Суспільне Суми

Менеджерка безпечного простору для жінок і дівчат “Вільна” Юлія Гукаленко пригадує, як Настя прийшла до простору:

“Коли її запросили на арттерапію, вона каже ні я не вмію малювати, я не буду, мені не подобається, я не буду ліпить, я кажу то ти була просто на майстер-класах, а я тебе запрошую на заняття, і коли вона прийшла, спробувала, взяла в руки, і зараз вона постійна відвідувачка усіх заходів. Не те щоб переборола щось, а просто з’явилось бажання щось робити”.

Фото: Суспільне Суми

Анастасія говорить: хочуть повернутися в рідне місто, яке буде українським.

“Треба донатити, треба робити все для того, ну… чуда не буде, ніхто нам цю перемогу не подарує, ніхто нам ці території не віддасть”, — додає жінка.

Згідно з даними Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб, станом на кінець 2023 року в Сумській області обліковувалося 84 798 людини, із них 50 611 жінок.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ