Принц Сергій і трон П’ятої лікарні – чи справді Бондаренко хоче “пристроїти” свого сина-аграрія до себе?
У КНП “Клінічна лікарня 5” Сумської міської ради, мабуть, вирішили, що класичні методи управління — це вже вчорашній день. Нині тут, схоже, практикують справжню монархічну модель: директор Леонід Бондаренко поступово готує спадкоємця — свого сина Сергія.
Трон, звісно, не золотий, а лікарняний, але ж посада директора — теж непогана «корона». І як кожен добрий монарх, пан Леонід дбає про те, щоб його «принц» отримав належну освіту.
Тільки є маленька деталь. До медицини Сергій, м’яко кажучи, мав відношення приблизно таке саме, як трактор до нейрохірургії. Хлопець закінчив Сумський аграрний університет за спеціальністю «менеджмент». Здавалося б, що далі? Бізнес, фермерство, управління господарством? Але ні — раптом майбутній спадкоємець вирішує перекваліфікуватися у спеціаліста з фізичної реабілітації та вступає до магістратури в університетську клініку СумДУ.
Як же так сталося, що випускник аграрного раптом отримав місце реабілітолога в медичній клініці? Це, мабуть, таємниця рівня державної важливості. Або, як підказує досвід сумських реалій, — «магія» батьківської посади. Бо коли твій тато керує лікарнею, двері в будь-які клініки (особливо університетської) відчиняються самі, а диплом аграрія перетворюється на «майже медичний». Погодьтеся, навряд чи пацієнти будуть у захваті, коли дізнаються, що їх реабілітацією займається колишній випускник агроуніверситету за спеціальністю, яка і близько не стояла поряд із медициною…
Тим часом фонд Сергія «Справа Всіх» продовжує щедро допомагати лікарні батька. То «одяг для переселенців», то «розмальовки» для медиків. Все виглядає так, ніби принц готується до трону, відточуючи імідж благодійника. Бо ж монарх повинен виглядати щедрим, навіть якщо це не медичне обладнання, а розмальовки для лікарів…
А нагорода «Молодіжна еліта – 2025» у номінації «Волонтерська діяльність» із премією в 15 тисяч гривень — це вже як перша коронаційна церемонія. Хлопець ще навіть не став директором, а вже приймає відзнаки з рук міських чиновників.
Іронія ж у тому, що всі ці «розмальовки» й нагороди відбуваються на фоні регулярних скандалів із закупівлями в лікарні Бондаренка-старшого. Там, де мали б бути сучасні апарати, з’являються золоті цінники, а замість системних реформ — сімейні «благодійні» ініціативи.
Тож питання риторичне: чи готова громада до того, що в П’ятій лікарні невдовзі відбудеться справжня передача трону? І чи не стане наша міська медицина ще однією династією, де головна спеціалізація — це не лікування людей, а спадковість посад?