74-та сесія Лебединської міськради: від вшанування Героїв до «забутих» обіцянок та швидкісних земельних рішень
2 квітня 2026 року відбулася чергова, 74-та сесія Лебединської міської ради восьмого скликання. Засідання традиційно вмістило в себе як урочисті та болючі моменти, так і рутинний, подекуди надто механічний, розгляд десятків фінансових та земельних питань. Хоча порядок денний був вичерпаний досить швидко, сам хід сесії залишив кілька риторичних питань щодо ефективності комунікації влади з громадою та розподілу бюджетних пріоритетів.
Пам’ять, що не згасає
Сесія розпочалася з хвилини мовчання за загиблими захисниками України. Це був чи не єдиний момент засідання, який об’єднав усіх присутніх без винятку.
Міська влада виконала свій обов’язок перед родинами полеглих земляків. Матері загиблого Едуарда Стариченка та сину полеглого Сергія Мехотіна були урочисто вручені посвідчення та почесні відзнаки «Захисник України — Герой Лебединської громади».
Спортивний майданчик Школи №1: гроші в бюджеті є, а майданчика немає?
Після урочистої частини депутати перейшли до реалій місцевого самоврядування, які виявилися не такими оптимістичними. Депутатка Наталія Логвиненко озвучила запит від батьків та вчителів ЗОШ №1 щодо критичного стану шкільного спортивного майданчика.
Найцікавіше в цій ситуації те, що, за словами депутатки, кошти на встановлення сучасного ігрового, футбольного та баскетбольного полів вже були закладені в бюджет на 2026 рік. Однак з’явилися якісь загадкові «чинники», через які питання зависло в повітрі. Влада запит підтримала і направила на виконком, але чому профільні управління не можуть реалізувати вже запланований бюджетний проєкт без додаткових депутатських «стусанів» — питання залишається відкритим.
Дороги за власні кошти та безправні старости
Яскравим індикатором стану справ у громаді стало обговорення інфраструктурних питань, зокрема ремонту доріг. Начальник управління ЖКГ Олексій Парфило, відповідаючи на запитання щодо ремонту дороги на Кур, прямо заявив, що область фінансування не дасть.
«Відповідь надійшла, що фінансування на 2026 рік на дану дорогу відсутнє. Нам пропонують виконати його за власні кошти або із залученням коштів підприємців нашої громади», — зазначив чиновник.
Ця дискусія висвітлила ще одну системну проблему Лебединської громади — статус сільських старост. Під час обговорення з’ясувалося, що старости навіть не були присутні на сесії. Як пролунало в залі, нині вони «абсолютно не юридичні особи, без грошей і без повноважень», тому їх запрошують хіба що на виконкоми. Виникає логічний сумнів: як можна ефективно управляти великою територіальною громадою, якщо представники сіл усунуті від прямого діалогу з депутатським корпусом під час розподілу ресурсів?
Оптимізація освіти: реформи «наосліп»
Сесія затвердила низку рішень щодо реформування освіти, зокрема створення нової юридичної особи — «Лебединський ліцей». Проте у депутатів виникли слушні побоювання щодо долі вчителів під час неминучої «оптимізації» (читай — скорочення) інших навчальних закладів.
Керівник управління освіти Костянтин Забуга спробував заспокоїти присутніх, зазначивши, що у 2026 році в ліцей наберуть лише «чоловіка три-чотири», а масовий перехід кадрів планується на 2027 рік. Втім, чіткої та прозорої стратегії того, як саме влада захищатиме робочі місця педагогів у процесі цих трансформацій, на сесії так і не прозвучало.
Земельний «турбо-режим»
Друга половина сесії пройшла у традиційному для багатьох місцевих рад швидкісному режимі. Десятки питань щодо передачі в оренду, суборенду, розробки проєктів землеустрою, продажу прав оренди на торгах для агропідприємств (зокрема ТОВ «Тимофіївське 2023», ТОВ «Агрооснова» та ін.) голосувалися майже пакетом і без жодного обговорення.
З одного боку, це свідчить про попередню роботу в комісіях. З іншого — така одностайність (за винятком кількох конфліктів інтересів та відхиленого питання по заповіднику «Михайлівська цілина») завжди створює у громадськості відчуття, що ключові рішення щодо розподілу головного ресурсу громади — землі — приймаються за зачиненими дверима, а сесія слугує лише формальним майданчиком для натискання кнопок.
Підсумок: 74-та сесія показала, що механізм міської ради працює злагоджено, коли йдеться про паперові програми чи роздачу земель. Але коли справа доходить до реального вирішення проблем (будівництво профінансованого спортмайданчика, пошук грошей на дороги чи захист робочих місць освітян) — місцева влада часто розводить руками, посилаючись на зовнішні «чинники» або пропонуючи підприємцям скинутися грошима.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ