Співробітниця Сумської ОДА розповіла, як перехворіла на COVID-19: “Від усіх пацієнтів я хочу сказати медикам «дякую»”
Сьогодні з екранів телеканалів ми чуємо розповіді про коронавірус, його небезпеку для кожного з нас, і про лікарів, які героїчно рятують життя українців. Для більшості населення COVID-19 не страшний, оскільки захворювання протікає безсимптомно. Працівник прес-служби Сумської облдержадміністрації потрапила до категорії ускладнених «коронованих». Вилікувавшись від COVID-19, вона вирішила поділитися своєю історією − історією про справжніх воїнів у білих халатах, які працюють на межі своїх можливостей, аби врятувати життя
«Коронавірус… Для когось він минає майже безсимптомно, а для когось стає пеклом, коли температура сягає найвищих позначок, усі хвороби дають про себе знати і з’являється страх, що кожна хвилина може стати останньою. Я, на жаль, потрапила до категорії ускладнених «коронованих»…
Пам’ятаю, як «швидка» мене привезла з температурою 39.5 до Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни, який віднедавна працює як лікарня для лікування пацієнтів з COVID-19. Було страшно. Спочатку лякала мигалка автомобілю екстренки вулицями Сум, потім коридори госпіталю всі в клейонках, стерильно чисті, медики, наче інопланетяни, у захисних костюмах, сусідка по палаті «під киснем»… «Боже, невже це кінець?», − подумала я, переборюючи паніку.
На щастя, все обійшлося. Мені ставили крапельниці, робили ін’єкції, лікарі постійно вимірювали сатурацію і температуру. За десять днів запалення легень, викликане коронавірусом, вдалося вилікувати.
Завдяки кваліфікованому, високопрофесійному колективу закладу навіть тяжкі пацієнти одужували. Всі, від лікарів до санітарок, були дуже уважними до кожного пацієнта, намагалися заряджати оптимізмом. Хоча і самим було нелегко. Наприклад, одна медсестричка кілька місяців не бачила батьків, вона боїться їм привезти «подарунок» з роботи, один із лікарів уже перехворів і тепер з власного досвіду знав підступність «корони». Нелегко ходити персоналу і в захисних костюмах, адже природні потреби ніхто не відміняв. Та найстрашніше − це втрачати пацієнтів. Медсестрички розповідали, як увесь колектив боровся за життя бабусі − тихого янгола. Але не врятували… Роки і хвороби взяли своє…
Чужий біль і втрати увесь персонал госпіталю переносить як власний… Тому від усіх пацієнтів я хочу сказати їм «дякую».
Низький уклін вам, шановний колектив Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни! Дякую за врятовані життя, за щоденний бій із невидимим ворогом під назвою COVID-19.
З повагою, ваша пацієнтка Наталія Ісіпчук».