Суд додав увбивці 16-річного хлопця два роки тюрми

Колегія суддів кримінальної палати розглянула апеляційні скарги на вирок Конотопського міськрайонного суду, яким двадцятидвохрічного жителя району за вбивство знайомого засудили до 5 років позбавлення волі.

Трагедія сталася три роки тому. Тоді лише одним ударом в голову засуджений позбавив життя хлопчину із сусіднього села. Причиною з’ясування стосунків став конфлікт, який напередодні виник між потерпілим та односельчанами засудженого. Внаслідок травми, отриманої від удару, шістнадцятирічний конотопчанин втратив свідомість. Його госпіталізували до Конотопської центральної районної лікарні з закритою черепно–мозковою травмою, перелом тім’яної кістки, забоєм головного мозку тяжкого ступеня та внутрішньочерепною гематомою. Через кілька днів від отриманих тілесних ушкоджень він помер.

Вироком суду першої інстанції обвинуваченого було засуджено до 5 років позбавлення волі за ч.2 ст. 121 Кримінального кодексу України – умисне тяжке тілесне ушкодження. Крім того, за цивільним позовом його зобов’язали сплатити родині загиблого 250 тисяч гривень моральної шкоди.

З таким вироком не погодилася сторона обвинувачення та батьки вбитого хлопця. Вони звернулися до апеляційного суду з проханням скасувати вирок Конотопського міськрайонного суду, оскільки той неправильно застосував норми закону про кримінальну відповідальність та призначив занадто м’яке покарання. В апеляційних скаргах просили для засудженого 9 років тюрми.

Розглянувши справу, колегія суддів кримінальної палати частково задовольнила апеляційні скарги: скасувала вирок суду першої інстанції та постановила новий, яким призначила засудженому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Мотивувала своє рішення тим, що місцевий суд порушив норми закону про кримінальну відповідальність, оскільки призначив покарання, яке є меншим від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 121 ККУ. Крім того, він безпідставно застосував до засудженого положення ст. 69 КК України, які передбачають наявність пом’якшувальних обставин, а саме щиросердечне каяття та компенсацію моральної шкоди батькам вбитого. Проте, як встановлено в апеляційному провадженні, зобов’язання за цивільним позовом засудженим так і не було виконано.