“Це ж чоловіки, вони люблять смачно поїсти”. Хто і як годує захисників кордону на Сумщині
Для захисників кордонів Сумщини неподалік позицій розгорнуті польові кухні.
“Приїхали на позицію, хлопці облаштували місце готовки. Вранці встали – заметіль, треба розтоплювати піч і готувати все. Все ж на вулиці”, – згадує Наталія Коваленко.
Раніше жінка працювала вихователькою дитячого садочка, нині вона старша кухарка польової кухні. Півтора року Наталія готує для військових, які захищають кордони Сумщини.
“Десь з рік готували ми в польових умовах, у зв’язку з вимкненням світла минулого року, і виїздили ми на позиції, готували”, згадує жінка.
Зараз польова кухня має своє приміщення. Це була покинута господарча споруда, військові привели її до ладу: зробили підлогу, побілили стіни, навіть встановили душ з підігрівом. У сусідній кімнаті облаштували комору.
“Це приміщення теж раніше був сарай звичайний. Хлопці своїми силами забили вікно, все побілили, зробили настіл, щоб було зручно. Тут ми зберігаєм картоплю, чистимо її, обробляємо всі продукти і потім вже готуємо з них”, – пояснює Наталія Коваленко.
Під рукою — весь необхідний інвентар: різний посуд, місцеві жителі принесли чавуни. Є м’ясорубка та овочерізка.
Щодня, каже жінка, треба нагодувати кількасот людей. Готують удвох. Помічник Олександр — досвідчений кухар, раніше працював в одному з добровольчих формувань.
“Робота дуже важка, встають в 4-5 ранку і до вечора. Є наряд на кухню. Кожен день назначається два чоловіки, теж допомагають. Картоплю чистять, миють, прибирають, дрова рубають”, – говорить командир господарчого взводу Сергій Великодний.
Готують виключно на польовій печі, газу тут немає, все на дровах.
“Ми сьогодні приготували суп харчо. Тут картопля, м’ясо, рис, часник. Солдатам подобається, дуже полюбляють, це аналог борщу, але без капусти”, – кухар польової кухні Олександр.
Також в обідньому меню — тушкована картопля. “Це в нас тут добавлена свиняча тушонка, морква, цибуля, спеції, все, щоб наші воїни гарно їли та мали сили. Також у нас буде сьогодні салат зі свіжих овочів, помідорів, на даний час ми їх ще перемиємо до видачі, ще рано, і також буде смажена риба”, – каже Олександр.
На позиції їжу розвозять у спеціальних баках і термосах різних розмірів. “Якщо, наприклад, 200 порцій, то це такий термос великий. Коли є чоловіки — тягали чоловіки. Коли, наприклад, нас роз’єднували, я на одній позиції, а інший кухар-чоловік – на іншій позиції, то бувало, що і самі грузили, буває, що хлопці допомагають. Зазвичай допомагають хлопці, звичайно”, – розповідає старша кухарка польової кухні Наталія Коваленко.
Меню збалансоване, каже пані Наталія, його складає спеціаліст з урахуванням дієтичних вимог.
“Він складає, рахує калорії і кошти, які нам виділяють. В меню присутні у нас перші страви, це суп гречаний, гороховий, сирний суп, борщ з пампушками, солянка, суп харчо, куліш, польовий суп, суп з лапшою. Всі супи і борщі з м’ясом, або на курячому м’ясі, або ще кладемо тушонку. Тушена картопля в нас з тушонкою, котлети, тефтелі, риба смажена, риба тушена в томатному соусі. Отримуємо ми вафлі, печиво, згущене молоко, творог, готуємо запіканки ми їм. Найбільше люблять солянку, смажене м’ясо. Це ж солдати, чоловіки, вони люблять смачно поїсти”, – каже Наталія.
А ще на кухні завжди є запаси перцю — хлопці полюбляють гостру їжу, говорить жінка. Розповідає, що продукти отримують централізовано, а от волонтерська допомога зменшилася. На початку війни пані Наталія і сама була волонтеркою, готувала їжу для добровольчих формувань, доки не пішла добровольцем у Збройні сили.
“Наша сім’я вся залучилася до волонтерської діяльності. Донька моя теж служить у 50-му батальйоні нашої частини, медиком, зараз вона в гарячій точці нашої країни. Син теж працював волонтером. На початку війни якось люди були згуртованіші, і ми отримували від волонтерів дуже багато продуктів. Зараз – може люди втомилися від війни, не знаю… Звичайно, коли був новий урожай, люди приносять буряки, моркву – овочі. Раніше, на початку війни, в перші дні, люди приносили і сало, і консервацію, гриби, м’ясо, тушонку, олію. Було дуже багато. Зараз уже, мабуть, волонтерський рух трішки заморився, може нема звідки що брати”, – говорить пані Наталія.
Від безперебійного постачання продуктів залежить бойова готовність підрозділів, говорить Максим Ткаченко. Він відповідає за тилове забезпечення захисників і підкреслює, що тил — це міць армії.
“Підвозять продукти безпосередньо до наших підрозділів, а потім ми по нашій схемі постачання надаємо на передові підрозділи, на батальйони, тому з продуктами харчування в нас проблем немає”, – пояснює т.в.о. начальника логістики 117 бригади Максим Ткаченко.
Максим Ткаченко розповідає, що місцеві жителі теж допомагають, привозять домашню їжу. Продукти надають також міжнародні компанії та місцеві підприємці. Коли бійці по декілька діб чергують на віддалених постах, куди складно доставити гаряче харчування, їм видають сухий пайок. Є два основних пакунки, укомплектовані на потужностях Збройних сил України.
“Получається є сніданок, обід і вечеря. Є і перша страва, треба її розпакувати і вживати. Цей самий дорогий. Він порядка 400 гривень коштує. Він самий гарний, це такий, що можна вживати по декілька днів. Є більш спрощений, він розрахований до трьох діб. Він трохи дешевше, порядка 200 гривень коштує. Окрім вітчизняних сухих пайків ще нам поставляють закордонні. Ось, наприклад, польський. Була і Швеція, була і Велика Британія”, – говорить помічник начальника продовольчої служби 117 бригади Олег Качан.
У пакунках – консерви, пакети з супами і кашами, стікери з цукром, медом, джемом, пачки з сухарями та галетами. Але все це — для окремих випадків, здебільшого ж захисникам возять свіжу їжу, говорить Наталія Коваленко.
“Наша задача — тримати тил, щоб хлопці в тилу були нагодовані смачно. Сподіваюся, що ми трішечки допомагаємо наблизити перемогу”, – каже старша кухарка.
Пані Наталія говорить, що працюватиме тут до перемоги, а можливо, залишиться у Збройних силах і після неї.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ