У Глухові дитину, занедбану рідною матір’ю, вперше віддали не до притулку

Це не мама

  19 лютого в патронатну сім’ю глухівчан Олени та Олега Бондаренків уперше влаштували дитину. Трирічного Сергійка (так будемо його називати) забрали від мами на час, поки вона вирішує проблеми. Хлопчик, кажуть, не плакав, одразу пішов до чужих людей. У будинку, правда, несподівано налякався пральної машинки-автомата. «Це бабай!» – повторювало хлопченя. Тоді молодша донька вихователів пояснила, що це лише техніка. Тут дитина може перебувати не довше шести місяців. Якщо ж ситуація в біологічній родині не вирішиться, то маму позбавлять батьківських прав. Дитину готова всиновити рідна тітка.

Без їжі і постелі

  Мама Сергійка уже позбавлена батьківських прав по відношенню до трьох дітей, її четвертий малюк помер у грудному віці. Останнім часом жінка не зловживала спиртним, вела більш-менш нормальний спосіб життя. Але нещодавно служба в справах дітей отримала повідомлення з лікарні, що дитина не набирає вагу, виглядає кволою. Прийшли з перевіркою. У хатині, яку сім’я знімає, відчувався їдкий запах диму від груби, їсти нічого не було, жодних засипок, порожня хлібниця, в засмальцьованому казанку – лише ріденький пісний суп. На камені прилаштована спіраль для нагріву – так виглядала імпровізована плитка. Дитина спала на старому поламаному дивані без білизни. У кімнатах брудно. Про туалет узагалі не варто говорити. Служба дала час виправити умови впродовж кількох днів, але батьки цього «не встигли» зробити. Тому дитину змушені були забрати. Хлопчика привезли до лікарні на обстеження. Подзвонили патронатним вихователям. І ті вже через дві години забрали його до нового дому.

Сім’я на час

  У Глухові стабільно на рік з’являється 3-4 дитини з різними проблемами. Це можуть бути не лише малюки, чиї батьки потрапили в складні життєві обставини, а й відмовники з пологового будинку. Заяву на тимчасове утримання має право написати онкохвора мама, якій потрібно пройти курс лікування, чи батьки важкого підлітка, котрому необхідна корекція поведінки. Послугою так званого тимчасового перепочинку можуть скористатися батьки дитини з інвалідністю. Знаєте, в житті всяке буває.
Раніше в Глухові такі діти на три-чотири тижні потрапляли в лікарню, де проживали разом з хворими. Потім на кілька місяців відправлялися до притулку в Суми чи Шостку, поки їх доля не вирішувалася. Зараз з’явилася нова послуга патронату. Дітки в цей важкий для них період живуть у звичайній родині. У майбутньому в Україні планується зовсім відмовитись від інтернатів та притулків.
Олена та Олег Бондаренки стали поки єдиними в місті патронатними батьками.

Двоповерховий дім та багато дітей

  Старший син Бондаренків навчається в Одесі. Разом з подружжям проживають четверо власних дітей та дівчинка-родичка, яка знаходиться під опікою. У домі велика вітальня, кухня, санвузол. Другий поверх облаштовують. Власні діти будуть мешкати там, а прийомні – на першому. Для цього віддадуть 3 кімнати. На запитання, чи не буде батько злитись, коли діти розмалюють стіни чи щось зруйнують, сказав, що вони зробили так, щоб мінімізувати цей ризик: усе миється та надійне, бо в родині є малі діти. З домашніх тварин у будинку – два папуги, птах амадін, хом’як, дві собаки.

Вчилися бути патронатними

  Навчання тривало 110 годин. За свій кошт Бондаренки дев’ять разів їздили до Сум на заняття. Для порівняння: прийомні батьки проходять тренінги лише 4 дні. Екзамен відбувся в будинку Бондаренків. До Глухова приїхало троє експертів з Луганська, Херсона, та Сум і чотири години проводили іспит. Договір про послугу патронату над дитиною заключили 28 грудня минулого року.
– Я готова прийняти як грудне немовля, так і підлітка. Спочатку не хотіли бути патронатною сім’єю, бо все ж це прив’язаність до дітей, яких потім ти віддаєш. Думали про будинок сімейного типу. Але психолог переконала ставитися до цього, як до роботи. Це важлива допомога дітям. Хай краще вони живуть у мене, ніж у притулку, – розповідає Олена Бондаренко.
До речі, називати мамою чи татом патронатних батьків ні в якому разі не можна.

Батьківство «для стажу»

  Як розповідає завідувач відділення соціальної роботи для сім’ї, дітей та молоді глухівського терцентру Олена Юденич, майже рік вони проводили рекламну кампанію. Охочих знайшлося багато, людей приваблював і трудовий стаж, і заробітна плата в 5 прожиткових мінімумів (це приблизно 9 тисяч грн). Вона нараховується за ті місяці, коли в сім’ї проживає дитина. В інший час вихователь отримує виплати в центрі зайнятості. Крім того, нараховуються гроші на дитину.    До 2026 року фінансується це з державного бюджету, потім – з гаманця громади.

Але є низка вимог: патронатним вихователем може бути безробітний громадянин України без судимості з гарним здоров’ям і досвідом виховання своїх дітей; наявність помічника, який проживає у сім’ї разом з ним. Ідеально – подружжя.    Тож Бондаренки підійшли за всіма статтями.

Зараз у Глухові є необхідність у кількох патронатних сім’ях.

Аліна Степанова, Неделя