У Глухові гемодіалізні хворі лишилися без підтримки
Глухівчанка Світлана Левинцова рівно половину свого життя – 19 років – не може виїхати з міста більше, ніж на два дні. Вона бачила море лише раз, і то була змушена проходити гемодіаліз прямо в курортному містечку. Тричі на тиждень молода жінка біжить у лікарню, щоб 4 години пролежати на ліжку, поки кров очищає штучна нирка. У неї відмовили власні. Світлана навчилась жити з таким діагнозом, наприклад, контролює доступні всім такі сезонні радощі, як свіжі фрукти та ягоди. Смачненькі помідорки – це розкіш, адже їх дозу потрібно чітко знати, щоб не підвищився калій. Ціна помилки – зупинка серця.
Так живуть майже усі люди з нирковою недостатністю. У Глухові їх одинадцять.
– Це добре, що гемодіаліз вже є в нашому місті. А колись з Глухова, Кролевця, Ямполя, Путивля люди їздили тричі на тиждень у Суми. Ось це був справжній кошмар, – ділиться жінка.
Під час процедури гемодіалізу апарат перекачує кров через спецмашину, забирає з тіла зайву рідину і, взаємодіючи з ліками та спеціально очищеною водою, чистить кров. В Україні ця процедура оплачується державою, але хворі мають приймати ще спеціальні дорогі ліки, які купують за свої кошти.
– Наприклад, щомісяця обов’язково колоти препарат для підвищення гемоглобіну, який коштує 2,3 тисячі гривень, щотижня – залізо, одна ампула якого – 1,1 тисячі, для пониження фосфору – 2-3 тисячі. А ще вітаміни, серцеві ліки, в багатьох проблеми з печінкою, гепатит С. У нас є бабуся, яку щоразу туди і назад везуть на таксі. А ще жінка на перитонеальному діалізі. У неї в підчеревину вшита трубка, через яку чотири рази на добу заливається та зливається спеціальна рідина. Це дає ускладнення, минулого місяця вона витратила більше 12 тисяч на медпрепарати. Тобто на пенсію з інвалідності в півтори тисячі не проживеш, – розповідає Світлана.
У Глухові була програма допомоги гемодіалізним хворим, яка діяла попередні п’ять років. Їм щомісяця виділяли по 500 гривень, за рік набігало шість тисяч. В кінці минулого року програма закінчилася, а нову ще на сесії не прийняли. Тож хворі лишилися без грошей. Крім того, за минулий рік недоотримали кожен по тисячі гривень, бо секретар міськради Олена Демішева попросила їх написати заяви на участь в іншій програмі, і люди отримали по 5 тисяч одноразово замість шести протягом року.
– Перше, що потрібно, – це прийняти програму, яка закінчилася. Відповідальність лежить на міському голові, який зараз у відпустці знову, бо в нього вибори, і на його фантастичній команді, яка не бажає і не вміє допомагати людям. Промерські депутати, прийдіть на сесію 16 липня! Та й що таке 500 гривень на місяць? Приміром, у Шостці і Путивлі місцева влада компенсує по тисячі. А в Глухові цього навіть не стояло в питаннях сесії, – пояснює депутат обласної ради Марина Коняєва, до якої неодноразово зверталися за підтримкою гемодіалізні хворі.