У Хотінській громаді вже немає населеного пункту, що не потрапив під обстріли
15 листопада російська армія тричі обстріляла Хотінську громаду. 17 мін і 70 артснарядів влучили на територію села Кіндратівка, де проживають близько тисячі людей.
Найбільше руйнувань на місцевій агрофірмі. Загалом тут працюють 68 людей, обстріли застали на роботі першу зміну, тобто близько 40 працівників. Спочатку над підприємством помітили ворожий дрон, потім почався обстріл з мінометів і САУ.
“Цілилися по приміщеннях тваринницьких. Це цивільний об’єкт, тут немає ніякої техніки, немає установок, тут працюють мирні люди десятками років. З 23 лютого ми працюємо під мінами, під кулями, які летять звідти. Кілометр звідси – вже їхні окопи. Це все – що налаштувати наших непохитних українців, яких у цілому світі не знайдеш, вони хочуть мінами нас залякати, щоб ми пішли на переговори з цими “орками”, — каже Олександр Синиця, заступник директора з тваринництва агрофірми.
Він показує наслідки обстрілів: “Плита, яка важить близько 2 тонн, — відірвало її половину, перерізало арматуру і викинуло, ми навіть не знаємо куди вона полетіла”.
У склад, де зберігають корм для худоби: крейду, сою, дріжджі, — російські військові поцілили міною, вона розірвалася. Зазвичай у цьому приміщенні працюють люди. Усього на території агропідприємства нарахували 11 вирв глибиною в метр від САУ. Обстріляли і цей майданчик, пробивши місткості, в яких зберігали корм для тварин на зиму. Працівники агрофірми прибирають наслідки обстрілів.
“Ми вже звикли до цього бахкання. Ми вчора стояли – спочатку нічого. Потім, коли воно вже близько, — тоді було трішки страшнувато. – Ви ховалися? (– кор.) – Ну так, в коридор між стінками”, — розповідає Юлія Коржова, працівниця агрофірми.
“Я була вдома, коли почалися вибухи на території ферми. Як там було – хто зна, вікна дрижали, ходуном ходили. – Ваше домогосподарство ціле? (– кор.) – Ціле. – Вдома ховаєтеся? – Нікуди не ховаємося, і все вже”, — каже Валентина Прийменко, працівниця агрофірми.
На підприємство прийшли ветеринари, щоб оглянути поголів’я. Усього тут 1640 корів. В один з корівників поцілив снаряд і дивом не розірвався, розповів фермер. Лише зруйнував стіну та вибив шибки. Інакше, говорить, худоба загинула б або була травмована.
За попередніми підрахунками, фермери зазнали збитків у понад 2 мільйони гривень. Крім території агрофірми, російська армія влучала і по вулицях села. Вирв на городах і далі за будинками після обстрілів утворилося близько десяти. Усього ж за останні місяці, за словами місцевих мешканців, їх тут стало близько ста.
Юрій Мисенко — голова іншого фермерського господарства в Хотінській громаді, що зазнало обстрілів тиждень тому. Чоловік скаржиться: досі не вдалося зібрати кукурудзу і сою, хоча раніше в такий час урожай вже був прибраний з полів.
“Тут ще Господь Бог з погодою… два місяці дощі. Не можемо вийти в поле, а тут обстріли. Тільки вийдемо – обстріли. Техніка вже ладно, а люди… Людей треба берегти. Говоримо: кидайте техніку, треба ховатися в окопи, в бліндажі. Господарства, що поруч із кордоном,і поля покидали, не прибрали врожай. Не дають, не дають, не дають”, — розповідає пан Юрій.
“У нас вже немає населеного пункту, що не потрапив під обстріли, але ми до цього готувалися. Ми знаємо, що живемо поруч із таким сусідом-агресором. Ті люди, що хотіли виїхати, вже виїхали. Залишилися ті, хто все це терпить, переживають, скаржаться, але терплять, ховаються. Звикати вже почали люди трохи”, — говорить Микола Торяник, Хотінський селищний голова.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ